Все в блогах
Дарма не повірив Фома...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 106
Перша неділя після Великодня – Томина, Провідна, Антипасха. У народі її називають Могилками, Гробками, Проводами... Вона розпочинає Провідний тиждень, який через це в церковній традиції називається Томиним (Фоминим), Провідним. Цього року його початок припадає на 27 квітня.
Назва походить ще й від того, що у цей недільний день після Літургі читається Євангельський уривок про увірування апостола Томи (Фоми).
Згідео з Євангелієм від Івана, Тома був відсутній під час першого одкровення Ісуса Христа апостолам по Воскресінні з мертвих. Дізнавшись від них, що Христос Воскрес із мертвих, Тома застеріг, якщо не побачить на Ісусових руках ран від цвяхів, і не вкладе у них свого пальця, то не повірить у Воскресіння. З’явившись апостолам знову, Ісус запропонував Томі вкласти руку в його рани. Після цього Тома увірував, що Христос таки Воскрес!
Томина неділя завершує перший головний тиждень святкувань днів великоднього циклу і наголошує на можливості чуттєвого усвідомлення тілесного Воскресіння Ісуса Христа.
З прадавна на Томину неділю, як і на Великдень, після Богослужіння у церкві парафіяни, гості на чолі зі священиком, несучи хрест, хоругви, співаючи церковних великодніх пісень, ішли на цвинтар, де відправляли спільний молебень за померлими. Потім священик підходив до кожної могили зі словами «Христос Воскрес!», читав імена навіки спочилих і скроплював гріб свяченою водою. На могили ставили запалені свічки, лампадки, клали писанки, крашанки, паску, солодощі, якщо похована дитина. Бувало, що справляли трапези.
Побутувала і така традиція: перед ворітьми цвинтаря виставляли столи й спільно організовували благочинний поминальний обід для старців, жебраків, кобзарів чи лірників... Подавали виключно ті страви, які залишилися після Великодня.
Після усіх відправ на кладовищі вдома також справляли поминальні обіди.
У народі кажуть: «Не повірив Фома, а дарма...». Людей, які ніколи нікому і нічому не вірять, або вдають таке, вимагають особливих підтверджень,називають – Фома Невіруючий.
Мовчазний Марко
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 106
25 квітня вшановуємо Святого Марка, євангелиста й проповідника, автора другого у Новому Завіті Євангелія (написав у 45 році грецькою мовою), помічника Святого апостола Петра. Загинув мученицькою смертю.
Цей день у народі інколи називають –тихим, мовчазним. Але аж ніяк не самого Марка.Він був блискучим оратором, організатором церковного життя перших християнськихспільнот. Про це ми довідуємося з Діянь Апостолів.
Народні прикмети:
-Якщо у цей день тихо, не дме сильний вітер (мовчить), то така погода встановиться на тиждень.
-Сильний вітер на Марка і цвіт зриває, і хвилі дощу насилає – не жди добра.
-Світле небо – буде тепло.
-Якщо до дня Марка груші і яблуні не поспішають вкритися цвітом – на неврожай садових плодів.
-Про садовину ніхто так не скаже, як Марко покаже.
-Спів пташок (вони цієї пори стають невгамовними, а не мовчазними) – на добру погоду.
Послухай Юра!
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 154
23 квітня – свято Юрія Побідоносця, великомученика. У народі – Юра.
За народною традицією, воно приурочене, насамперед, пастушим обрядам. У Карпатах на Юра урочисто проводили на полонини пастухів (вівчарів) з отарами овець. Деінде починали випасати корів, але ще не пасли увесь день, а «припасали» по кілька годин, щоб після зимівлі у хліві вони поступово звикали до зеленого лугу. Теляток також виводили на пасовище, нехай повеселяться, поскачуть, призвичаюються до стада.
Але мудрий селянин завжди дотримувався кількох золотих правил, зокрема:
-До Юра не сій гречки і не стрижи овечки, бо ще можуть бути похолодання з морозами.
-Не сади картоплі, допоки зозуля не закувала.
Народні прикмети:
-На Юра великі роси – вродить хліб і буде сіно для корови.
-Дощова погода – сльота затягнеться.
-На Юра повна води баюра – випадуть дощі.
Великодні передзвони
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 130
Цьогоріч, 20 квітня, ми святкуємо празник Воскресіння Христового, Великдень, Пасху. Він триватиме аж три дні.
У старозавітні часи Пасха символізувала жертвоприношення Богові. Тоді ізраїльський народ перебував у єгипетській неволі. Господь почув їхні молитви про звільнення з рабства і повелів Мойсею вивести ізраїльтян з Єгипту.
Ягня, яке приносили ізральтяни в жертву, вже тоді випереджало і символізувало подію жертовності Сина Божого заради спасіння людства.
Інше значення має новозавітня Пасха, або Великдень, День Воскресіння з мертвих нашого Спасителя Ісуса Христа.
Ісус Христос помер у п’ятницю перед Пасхою, яку, за старозавітнім звичаєм, святкували у суботу. Тіло Ісуса зняли з хреста, на якому його розіп’яли, обгорнули у плащаницю (біле полотно) і поклали до гробниці. В неділю жінки прийшли до місця поховання Ісуса Христа і здивувалися: камінь, що закривав вхід, відсунений, тіла немає, тільки залишилася біла плащаниця. Біля гробу сидів Ангел у вигляді юнака. Він сповістив жінкам, що Ісус Христос Воскрес із мертвих.
Великдень – це свято радощів, прояв християнської любові до Бога і ближнього.
Неодмінними атрибутами Великодня є паска, писанки, крашанки.., які освячуємо у церквах у неділю (перший день Пасхи) після урочистого Богослужіння, або напередодні у суботу, а також гаївки, веснянки з хороводами, ігри та забави, які виконують діти, юнь, парубки і дівчата тут же біля церкви, або на луках, лісових галявинах...
У Великодні свята не замовкають церковні дзвони. Їх чути від села до села, від міста до міста. Легенда говорить про те, що допоки лунатимуть великодні передзвони (відлуння від дзвіниці до дзвіниці), доти лихий не опанує всім світом!
Не проспати схід сонця
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 141
Страсті Христові цьогоріч припадають на 17 квітня. Це – останній четвер перед Великоднем, який у народі називають Страстним, Чистим.
Колись у Чистий четвер від старого до малого всі намагалися встати до сходу сонця, аби потім не перетворитися на ледащо. Одразу ж бігли, йшли до річки, озера чи ставка вмиватися. Бо у цей день навіть «ворон носить свої дітей з гнізда до водойми купатися». Щоб бути здоровими, босоніж ходили по росі, а незрячі вмивали нею очі.
У печах господині випалювали сіль, яку клали до великоднього кошика. Вона вважалася оберегом від хвороб. Переставали писати писанки, тільки фарбували у лишпинні цибулі чи відварі червоного буряка яйця (крашанки).
Чистий четвер присвячували прибиранню у хатах, на подвір’ї. Усе мало бути чистим. З цим мали впоратися до вечірнього Богослужіння у храмі.
Найважливіша подія дня – відправа у церквах Страстей Христових, під час якої запалювали свічки. З ними, запаленими, йшли додому та так, щоб живий вогонь не погас (тепер здебільшого використовують зручні і надійні лампадки), і обходили, «обкурювали» кожну кімнату хати, кухню, сіни, комору, хліви, пасіку...Від такого дійства мала згинути вся нечиста сила.
І тільки після цього дехто з господиньзамішував тісто для великодніх пасок.
Чистий четвер вважається особливо строгим пісним днем.
