Все в блогах
Зелений колосок стане золотим
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 161
10 травня – свято апостола Симона Зилота.
З цього дня знахарки починали збирати пізні весняні і ранні літні лікарські трави. Робили це виключно жінки, молодиці, дівчата. Чоловіки-знахарі долучалися до праці через кілька днів. Заготовляли тільки наземну частину рослин і то під час їхнього цвітіння чи як тільки відцвіли, аби зібрати дозріле насіння. Корінці більшості рослин викопували восени, коли вони набували максимальної лікувальної сили. Така праця часто мала глибокий магічний зміст. Потім зіллям обмінювалися (якщо був надлишок), ділилися, але не продавали одна одній, бо вважали, що тоді воно втратить сили.
На Симона Зилота господарі виходили в поле, аби подивитися, чи добре наливається ячмінний колос. Це не був основний хлібний злак для селянина, але після пшениці і жита посідав належне місце на обідньому столі, мав пошану. Для цього зривали молодесенький зелений колосок, розтирали його долонями, мов жорнами, клали до ротаі жували. Якщо він перетворювався на «жуйку», виділявся клейкий сік, значить ячмінь добре зріє, буде багатий і якісний врожай, назбираєш пудові торби. Тільки б Бог погоду дарував. Якщо ячмінний колос погано зріє, тоді після жнив доведеться ощадити на хлібі.
Аналогічно спостерігали за житом і пшеницею, але робили це між Вознесінням і Трійцею.
Сухостій
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 105
8 травня – свято апостола і євангелиста Івана Богослова.
До цього дня мали завершити сівбу всіх зернових культур (включно з кукурудзою і гречкою), засадити грядки городиною. Відтак – просили у Всевишнього дощу. Адже: «Два дощики в маю – бути доброму врожаю».
Найбільше боялися сухостою. Бо якщо на Івана Богослова встановиться стійка суха і спекотна погода, коли навіть роса не випадає, то так може тривати 3-4 тижні. А це вельми несприятливо для землі, рослинності, негативно позначиться на майбутньому врожаї – і хліба, і городини, і садовини, не буде вдосталь лісових дарів природи – грибів, ягід, ліщинових горіхів... Лікарські рослини також потребують вологи (найбільше корінці). Коли ж випав дощ, то прогнозували, що буде багато ранніх грибів; дощитиме тижнів зо два – благодать для землі.
Крім того, що просили у Бога лдощу через молитви, навіть замовляли у церквах окремі Богослужіння, вдавалися і до марновірних дійств. Наприклад, змочували у воді рядна і на ніч накривали землю (посіви у полі). Звісно, не всі... Деяк «прикрі» жінки пізно ввечері прали чоловікам сорочки і розвішували їх на ніч на мотузках просто неба. Мовляв, тоді жаданий дощ таки випаде і ще більше намочить чоловікові сорочку. А той хоч навіть у латаній свитині ходить...
На гостини до Ірини
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 207
5 травня – церковне свято великомучениці Ірини.
Вважали, що цей день сприятливий, аби садити капусту й цибулю, особливо, коли звечора або вранці землю вкрив туман.
У деяких етнографічних регіонах України (зокрема, на Слобожанщині) побутував такий звичай: на Ірини пекли медові пряники, наче збиралися до неї на гостини. Звісно, солодке обрядове печиво призначалося насамперед дітям. Однак не забували привітати з іменинами й Ірину. З пряниками приносили й інші гостинці, частунки, подарунки. Безперечно, не обходилося без букетів весняних квітів.
Народні прикмети:
-До Ірини починає квітнути калина (цвіте вона наприкінці травня – у червні) – на подальшу добру весну.
-Холодна Ірина – не біда, бо в землі збережеться волога.
-Падає дощик – Ірина вселяє надію на добрий врожай.
Ходить травень росами...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 117
-Травневі роси – сіна і жита добрі покоси.
-Скільки роси випаде у травні – стільки хліба назбираєш.
-У травні сухо – корова голодна.
-Травневі трава і росии – прибуток молока.
-У травні рясні роси – влітку широкі покоси.
-У травні громи і гроза – з хлібом не буде біда.
-Травень росами береде – буде літо золоте.
-Вдень гриміло і блискало, але не випало ні краплини дощу, тоді вночі буде гроза.
-До першого травневого грому не сіють кукурудзи.
-Заспівав соловейко – сади городину.
-Зацвіло багато кульбаби – на багатий медозбір.
-Травень красять білі роси, тоді про хліб не журися.
-Зі схованок вилетіли кажани – мороз не повернеться.
-Коли цвітуть сади і літають хрущі – настає похолодання.
-Черемха цвіте у холодні дні.
-Тоді стрижуть овечку, коли соловейко заспіває.
-Травень – місяць мандрівний, бо з весни у літо переходить. Але фенологічне літо настає тоді, коли зацвів дуб.
-Травень дощить – землю веселить.
-Не бійся холодного травня.
-Теплий травень пришвидшить настання теплого літа, але не завжди додасть врожаю.
-Якщо травень був прохолодний, тоді рік не буде голодний.
На пасіці
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 160
Тепер, за оновленим церковним календарем, 30 квітня ми вшановуємо Святого апостола Якова, брата Івана Богослова. Трохи раніше вшановували Святих Зосима і Саватія. Так чи інакше, але це особливий день для пасічників. Адже цих достойників Христової Церкви вважали покровителями бджіл. До них пасічники навіть зверталися з особливими молитвами, а бджолам виголошували замовляння, щоб ті не хворіли, добре роїлися, приносили багато меду... На бджіл ніколи не лаялися, бо це гріх. А якщо вжалить, то простіть...
Утім, кожен день для пасічника був пов’язаний не стільки з іменем конкретного святого, як з погодою у конкретний день: сприятлива чи несприятлива вона для бджіл, адже від того залежали життя бджолиного рою (вулика), кожної бджілки, майбутній медозбір. Але саме у цей день (30 квітня) пасічники тричі обходили вулики з іконами Зосима і Саватія, страсною свічкою, просили у них своєрідного благословення, потім кропили вулики свяченою водою.
З фенологічних спостережень:
-Добре, якщо до цієї пори зацвіло багато медунки (ранньої медоносної рослини) - буде праця для бджіл.
-Сади цвітуть – бджолам не доведеться ледарювати.
-Якщо бджоли активно літають і їх багато, значить рій здоровий.
