Все в блогах
Я давно тебе не знаю
- Автор: Каріна Товтин
- Перегляди: 186
Я давно тебе не знаю:
вже забутий неба смак...
Ти "терпку" собі шукаєш,
ну а я – лиш слово "так"...
Вже давно не тішу жадність,
бо твій голос прагне пить.
Ну а далі – лиш безкрайність,
нездійсненна долі мить...
Перестала дихать морем,
сплю в одежі самоти.
Ти – каміння слів прозорих...
Ти – давно уже не ти...
Ти торкаєшся
- Автор: Каріна Товтин
- Перегляди: 55
Ти торкаєшся очима,
щоб принизити мій голод...
Я – твоя...та не єдина...
Тільки прикрість...тільки холод...
Ти торкаєшся – до болю,
і вдихаєш голос тіла...
Роздягаєш мою волю,
ти ламаєш мої крила...
Ти ламаєш мою гідність,
залишаєш її в муках...
Кривдиш серця мого ніжність,
і голубиш лиш розлуку...
Сутність філософії
- Автор: Андрій Фодор
- Перегляди: 106
Філософія - любов до мудрості, філософія - наука всіх наук, філософія - наука про співвідношення мислення і буття, філософія - методологія пізнання та діяльності. Цей список можна продовжувати ще довго-довго. І безперечно читач, ознайомившись з цим списком, по різному дивитиметься на всі ці визначення. Деякі він відкине, з деякими він готовий буде посперечатися, деякі лягнуть йому в серце. Хоча, правильніше сказати, що вони й лежали там. Просто людина лише в той момент звертає на них увагу, коли явно відчує їх, наприклад, в тексті, або коли хтось проспіває про них неподалік. І все ж таки, чому так? Що це все означає?
Для когось філософія є любов’ю до мудрості, для когось – найважливішим інструментом життя, а для когось взагалі єдиною множиною всіх наук світу. Якась дивна неоднозначність формується. І якщо один скаже, що другий неправий – це буде ненормально і одночасно відносно нормально для нашого світу. Дуже багато питань постає з маленького факту, як це все розуміти? А так, що в сирому, невідтесаному своєму вигляді сутність людини не є продуктом гармонії в цьому світі. І, на жаль, більшість людей саме такими і є: багато хто судить інших навіть з їхніх думок, коли вони не збігаються з власними, що вже говорити про моральні цінності та вчинки. Так не має бути, людина щодня має відточувати кришталь своєї душі, адже такі бридкі вчинки аморальності є примітивними. Так само робить тварина, коли хоче щось взяти, а не може. А людина – це вище творіння, вона не має брати, вона має давати. Вона має відшукати гармонію своєї сутності. І що цікаво: кожна людина живе в своєму світі. Ця реалія не є індикатором психічного відхилення чи хвороби. Ні. Ми всі живемо на планеті Земля, і в той же час для кожного з нас цей факт будується в голові по іншому. Кожна людина бачить дерево, але хтось його бачить пишним, хтось – зеленим, для когось воно вкрите хітоном Едемської величі, а для когось – невидимості плащем. Людина пішла з друзями прогулятися. Для когось цей, здавалося б, простий однозмістовий вчинок є вчинком лестощів, для когось – образа, для когось – задоволення, а для когось цей вчинок взагалі не міняє погоди життя. Ця філософія доводить, що кожен з нас живе у своєму світі, хоча всі ми живемо на одній планеті. Кожен з нас сприймає цей феномен по своєму і по своєму проживає своє життя. А думки, мудрість, філософія повинні стати мостом між цими світами людей, аби ми не вбивали душу одне одного, а доповнювали, жили в гармонії. Філософія не може бути відділеною від науки та релігії, ці поняття не варто розмежовувати. Тут я не погоджуюся з думкою Бредяєва, хоча й приймаю її. Всі думки, як і люди, мають право на існування. Філософія має бути цукром в гіркотах зіштовхення цих двох парадигм, філософія має об’єднувати їх. Адже тільки розуміючи науку і релігію ми зможемо побачити світ чіткішим, тільки через філософію ми зможемо скласти дві величні лізни релігії та науки разом і побачити світ під іншим кутом, побачити світ чіткішим, яснішим.
На мою думку філософія є інструментом гармонії людства, і тому вона є необхідною повсякчас – вчора, сьогодні, завтра.
Трохи сліз і трохи сміху...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 73
14 березня - свято преподобної Євдокії (Явдохи). За старим календарним стилем це був перший день весни (1 березня). Саме тоді селяни й визначали погоду на весну, прийдешнє літо, завбачали майбутній врожай. Тому Явдоха породила численну силу народних прогностичних прикмет.
Загалом, цей день відзначається доволі змінною, нестійкою погодою: то потепління з дощем, то снігопади (мокрий лапатий сніг падає на землю), а ввечері мороз... Отож Явдоха може і сльози пролити, і трохи сміху додати, звеселити, і обнадіяти...
Інколи погоду на Явдохи порівнювали з погодою на Оксани-Дороти (6 лютого). Між цими датами - 37 днів, коли високосний рік, то 38 днів. Ледь не сорок, що є доволі «магічним, знаковим числом». Якщо Явдоха підтвердила прогнози Оксани-Дороти, то так тому і бути, нічого не зміниться! Але хитра, непередбачувана Явдоха може внести і свої корективи.
Народні прикмети:
- Яка погода на Оксани і Явдохи - такою буде весна.
- Оксана потішила теплом, а Явдоха пригрозила морозом - весна буде ранньою.
- На Євдокії всі надії: яка Явдоха - такі весна і літо.
- Звідки вітер на Явдохи - такий буде переважати до Покрови (14 жовтня).
- На Євдокії повний місяць з дощем- бути вологій весні і мокрому літу.
- Ранок ясний - сій пшеницю; в обід ясно - берися за пізній посів.
- Буває, що на Явдохи води по боки (відлига).
- Якщо на Явдохи день сонячний - вродить пшениця; похмурий - вродять просо і гречка.
- Явдоха з водою - буде трава для худоби.
- Якщо на Явдохи біля порога калюжі води - буде достаток меду.
- Явдоха красна, то і весна буде ясна (красна).
Порівнювали Оксану-Дороту і Явдоху ще й зі Стрітенням (15 лютого). Якщо у ці дні погода була більш-менш ідентична, то весна і літо будуть сталими.
