Філософія - любов до мудрості, філософія - наука всіх наук, філософія - наука про співвідношення мислення і буття, філософія - методологія пізнання та діяльності. Цей список можна продовжувати ще довго-довго. І безперечно читач, ознайомившись з цим списком, по різному дивитиметься на всі ці визначення. Деякі він відкине, з деякими він готовий буде посперечатися, деякі лягнуть йому в серце. Хоча, правильніше сказати, що вони й лежали там. Просто людина лише в той момент звертає на них увагу, коли явно відчує їх, наприклад, в тексті, або коли хтось проспіває про них неподалік. І все ж таки, чому так? Що це все означає?
Для когось філософія є любов’ю до мудрості, для когось – найважливішим інструментом життя, а для когось взагалі єдиною множиною всіх наук світу. Якась дивна неоднозначність формується. І якщо один скаже, що другий неправий – це буде ненормально і одночасно відносно нормально для нашого світу. Дуже багато питань постає з маленького факту, як це все розуміти? А так, що в сирому, невідтесаному своєму вигляді сутність людини не є продуктом гармонії в цьому світі. І, на жаль, більшість людей саме такими і є: багато хто судить інших навіть з їхніх думок, коли вони не збігаються з власними, що вже говорити про моральні цінності та вчинки. Так не має бути, людина щодня має відточувати кришталь своєї душі, адже такі бридкі вчинки аморальності є примітивними. Так само робить тварина, коли хоче щось взяти, а не може. А людина – це вище творіння, вона не має брати, вона має давати. Вона має відшукати гармонію своєї сутності. І що цікаво: кожна людина живе в своєму світі. Ця реалія не є індикатором психічного відхилення чи хвороби. Ні. Ми всі живемо на планеті Земля, і в той же час для кожного з нас цей факт будується в голові по іншому. Кожна людина бачить дерево, але хтось його бачить пишним, хтось – зеленим, для когось воно вкрите хітоном Едемської величі, а для когось – невидимості плащем. Людина пішла з друзями прогулятися. Для когось цей, здавалося б, простий однозмістовий вчинок є вчинком лестощів, для когось – образа, для когось – задоволення, а для когось цей вчинок взагалі не міняє погоди життя. Ця філософія доводить, що кожен з нас живе у своєму світі, хоча всі ми живемо на одній планеті. Кожен з нас сприймає цей феномен по своєму і по своєму проживає своє життя. А думки, мудрість, філософія повинні стати мостом між цими світами людей, аби ми не вбивали душу одне одного, а доповнювали, жили в гармонії. Філософія не може бути відділеною від науки та релігії, ці поняття не варто розмежовувати. Тут я не погоджуюся з думкою Бредяєва, хоча й приймаю її. Всі думки, як і люди, мають право на існування. Філософія має бути цукром в гіркотах зіштовхення цих двох парадигм, філософія має об’єднувати їх. Адже тільки розуміючи науку і релігію ми зможемо побачити світ чіткішим, тільки через філософію ми зможемо скласти дві величні лізни релігії та науки разом і побачити світ під іншим кутом, побачити світ чіткішим, яснішим.
На мою думку філософія є інструментом гармонії людства, і тому вона є необхідною повсякчас – вчора, сьогодні, завтра.
