Все в блогах
Тобі, Вкраїно!
- Автор: Катерина Говера
- Перегляди: 127
Світанок третього тисячоліття,
Що дарує спасіння і справжню свободу.
Нам освітлює шлях до прозріння,
Ненастанно сурмить про тривогу.
Цей світ невартий Твоїх сліз
Правдивий мир – це пряця задля того,
Щоб жив народний механізм,
Надії, волі, сили духу Твого!
Палаюче кохання (Оповідання)
- Автор: Василь Тарчинець
- Перегляди: 346
Майже сім тижнів від Орисі не було листів. Сержант Василь Маркович ходив сам не свій.
-Чого сумуєш, козаче? Найшла собі твоя Орися іншого, - жартував ротний листоноша і балагур Іван Пономаренко.
Але Василь намагався навіть і виду не показувати, та на душі, як то кажуть, було моторошно.
"І чого це вона не пише? Невже ми не все обговорили, домовилися, що восени, коли повернуся з армії, справимо весілля... Мабуть, потрібно поїхати додому, розвідати все. Навіть, якщо правда буде гіркою..."
Тільки подумав про це Василь, як до нього підійшов днювальний роти.
- Товаришу сержант, вас комбат викликає.
Коли Маркович зайшов у кабінет, командир сидів за столом. Він тримав у руках невеликий клаптик паперу.
- Сідайте, товаришу сержанте, - комбат показав на стілець, що був поруч. - Ваш рапорт розглянуто. Направити вас на навчання командир полку вирішив у школу прапорщиків. Ну, а потім знову у свою роту...
Серце Василя забилося частіше, в очах засвітилися радісні іскорки, але тут же і погасли.
- Дякую, пане підполковнику за довір'я. Але зрозумійте мене... Як би вам краще пояснити? Понад місяць ходжу наче сам не свій, не спиться. Словом, загубив спокій: від моєї Орисі вже давно не має ніякої звістки, не пише зовсім, хоча ми збиралися після мого повернення із армії одружитися. А тепер що робити – і сам не знаю. Як дізнатися, що сталося з коханою дівчиною? Може, іншого полюбила, чи лихо якесь трапилося, не дай Боже, з нею?
- Так... - піднявся з-за столу комбат і пройшовся по кабінету. - Розумію, це питання особисто для вас дуже і дуже серйозне. Але, якщо справа тільки за тим, аби поїхати додому, ми допоможемо...
Присвячується донечці
- Автор: Катерина Говера
- Перегляди: 191
Доня, Донечко, донюся!
Неймовірне Ти – дитя.
За тебе Богу я молюся,
Легким було твоє життя.
Півдня стройової муштри
- Автор: Василь Тарчинець
- Перегляди: 497
Уривок із глави "Курсантська юність"
Після стройових занять з підготовки до військового параду, які відбувалися у самому центрі Львова, поверталися до училища. Втомлені до нестями уже не дивилися, як йдемо. Стрій наш нагадував розірвану хвилю. Зі свого балкону стройову курсантську «ходу-безлад» побачив безрукий генерал-лейтенант, двічі Герой Радянського Союзу Петров Василь Степанович.
Він підняв трубку і пожалівся начальнику училища генералу Новікову . Мало того – вимагав, аби наш парадний розрахунок до обіду займався стройовою підготовкою.