Все в блогах
Забрав свята на плечі...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 370
Ось і минули Різдвяні свята з урочистими церковними Богослужіннями, дідухами, кутею, колядками, щедрівками, щирими віншуваннями, вертепними дійствами, зустріччю Старого Нового року, йорданським водосвяттям, подарунками, гостиною... І так хочеться, щоб вони продовжувалися... Але всьому свій час! Тепер чекайте Різдвяних свят аж до наступного року.
Проводи Зимових (Різдвяних) святок відбувалися 20 січня - у день Собору Івана Хрестителя-Предтечі. І хоч це свято не належить до великих церковних, все ж на Зимового Івана люди намагалися не працювати. Їли те, що залишилося від святкових приготувань (насамперед, м'ясні страви), ходили один до одного в гості. Могли навідатися у шинок, бо в часи самих святок таке вважалося гріховним, недоречним, піддавалося громадському осуду.
У Галичина збереглася приказка-жарт: «Прийшов Іван Предтеча, забрав свята на плечі, поніс їх до Риму, а принесе аж на наступну зиму...».
Наступний день (21 січня) у народі називали Пів-Іваном. Насправді ж у цей день церкви східного обряду вшановують преподобних Юрія Хозевіта, Еміліяна та Домніку. Господині мили посуд, прибирали у хаті. У господаря були свої нагальні справи. Майстри бралися до праці. Не марнували часу ковалі, теслі, шевці, кравці, ткалі...
Допоки не розпочався Великий піст, не настала пора весняних польових робіт, молодь ще активно збиралася на вечорниці.
Народна прикмета:
- На Зимового (Січневого) Івана Предтечі холодно, мороз - ще будеш довго тулитися до печі.
Йорданське водосвяття
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 150
18 січня — Надвечір'я Богоявлення Господнього, а 19 січня — вже саме велике Богоявленське свято, яке у народі називають Йорданом, Водохрещем, Хрещенням Ісуса Христа. Церквою воно відзначається з VI століття і знаменує закінчення дванадцятиденного періоду Різдвяних святок, нагадує про Хрещення Іваном Хрестителем-Предтечею нашого Спасителя у річці Йордан, появу білого голуба (символ Святого Духа) і почутий Божий Голос з Небес.
Водохреще увібрало в себе багато язичницьких і християнських обрядів, центральне місце серед яких займають дійства зі свяченням води.
Надвечір'я Богоявлення (Друга кутя, Голодна кутя, Голодний Святий вечір) немовби повторюють обряд Святого вечора перед Різдвом Христовим, але дещо в спрощеному варіанті. Вдень, 18 січня, також дотримуються суворого посту. Надвечір ідуть до церкви, де відбувається Богослужіння з освяченням води. (За народною традицією, його називають першим, попереднім освяченням).
Принісши в глечику освячену воду, господар кропить нею всіх членів сім'ї, хату, подвір'я, криницю, пасіку, свійських тварин. На одвірках, дверях діти малюють крейдою хрестики, на вікнах (склі) ліплять паперові хрестики-витинанки, сніжинки у вигляді хрестиків з білого паперу. Тільки опісля сідають до столу, де також має бути дванадцять пісних страв. Після вечері виносять з хати дідуха і... «проганяють кутю» , що також символізує завершення Різдвяних свят. Неодмінно щедрують, очікують на гурти щедрувальниць, які ось-ось навідаються до оселі. Цю місію виконують виключно дівчата.
Наступного дня саме свято Водохреща , після церковного Богослужіння, мало продовжуватися на річці, озері, ставка, або біля струмка. У місцевостях, бідних на природні водойми, воно відбувалося біля церковної або громадської криниці.
Ще напередодні Водохреща з льоду, що вкривав водойму, вирубували великий хрест, пробивали ополонки. Кульмінаційний момент свята - занурення священиком хреста у воду, після чого вона вважається освяченою. Бувало, священик зумисне опускав хрест на дно водойми, а сміливці пірнали в ополонку і діставали його. Це дійство у багатьох місцевостях (наприклад, у Карпатах) супроводжувався стріляниною з мисливських рушниць, випусканням голубів. Таких пташок навіть зумисне купували на ринку, аби потім випустити у Небо.
Освяченій йорданській воді приписують чудодійні властивості. Вона здатна зцілити від багатьох недуг (це й доведено науковими дослідженнями), оберегти помешкання від стихійного лиха, повені, пожежі, спричиненою блискавкою. Тому після йорданського водосвяття її п'ють натще (щойно повернувшись з церковної відправи), окроплюють хати...
Люди раді снігу...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 202
Кожен господар бажав, щоб взимку випало багато снігу, особливо, вважалося гараздом, коли щільний сніг почав падати з другої половини січня і до кінця зими. Принаймні, він має протриматися сорок днів. Це буде запорукою доброго майбутнього врожаю. Дехто навіть вдавався до магічних дій, замовлянь (зокрема під час Зимових святок), запрошуючи сніг і мороз у гості. Загалом, усе це породило численні приказки, прислів'я, народні прикмети, які побудовані на багатовікових ретельних спостереженнях за погодою.
- У січні люди раді снігу, як бджоли цвіту.
- Прослався, січне, добрими снігами!
- Сніг, який випав у другій половині січня і довго затримався, додасть врожаю зерна.
- У другій половині січня часті сніговії - на хліб надії.
- Тумани часто сповивають землю - на вологу весну.
- Сніг довго не падає - на погане літо (до поганого року).
- Сніг призупинився під вечір - погода покращиться.
- Сніг, що падає вночі та на світанку при слабкому вітрі, віщує сонячну погоду вдень.
- Місяць яскравий - до ясної погоди; блідий, затуманений - до снігу; червонуватий - до вітру.
- Мухи взимку починають літати у кімнаті - на відлигу.
- Самовар сильно гуде - на мороз.
- Якщо сніг у другій половині січня лягає рівно - літо буде сухе; лягає гребенями - на вологе літо.
- Взимку снігу багато - рік буде багатий.
- Сніг - селянське багатство.
- Снігу багато - хліба багато; води багато - трави багато.
- Снігу багато в році - буде хліба на тоці.
- Зірки взимку блищать - до морозу; мерехтять - до хуртовини.
- Мало самого снігу, потрібно, щоб мороз його скріпив.
- Не такі страшні взимку сніг та мороз, як влітку спека без дощу.
- Сонце взимку від снігу посміхається.
Останній пророк
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 188
16 січня — свято Малахії.
У хронологічному порядку він — останній з менших пророків. Тому Малахію називають «Печаткою пророків». Старий Заповіт, у якому викладені його пророцтва, та інші книги Святого Письма не дають жодних свідчень про родовід та життя Малахії. Але, за загальною думкою богословів, цей пророк мав жити за 400 років до Різдва Христового. У своїй книзі пророцтв Малахія головним чином викриває гріхи та беззаконня іудейського народу, урочисто провіщає прихід Месії, перед яким з'явиться Предтеча Іван Хреститель.
За народними повір'ями, тільки у день пророка Малахії можна було вилікувати хворого на напади (епілепсію), «скаженого», виганяючи з нього за допомогою молитви і знахарського зілля нечисту силу. Але, вважалося, що ця нечиста сила, виходячи з хворої людини, може перейти на тварин. Знову ж, за народними повір'ями, у цей день злі і голодні відьми доїли корів до смерті...
Радуйся, земля, на Василя!
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 203
14 січня — свято Василія Великого, Старий Новий рік. А днем передує йому Меланка, яка ходить від хати до хати з вертепом — Козою. Вона і приносить Щедрий вечір.
Як і у Святий вечір, перед Різдвом Христовим, родина збирається за столом. Але на столі не обов'язково мають бути пісні страви, адже минув Різдвяний піст. Та й протягом дня майже ніхто не дотримувався строго посту. Тому цей вечір ще називають Багатим. До речі, страви готували, розпалюючи у печі «живий вогонь» за допомогою кресала, або терли поліном до поліна.
Перед тим, як сідати за стіл, для годиться - молилися, вітали один одного з прийдешнім Новоріччям і загадували бажання. Розмова за столом була веселою, жартівливою. Не годилося сумувати у Новорічну ніч. Сиділи допізна, до півночі, щоб зустріти Старий Новий рік, привітати Василів і Василин з іменинами. Навіть малих дітей не вкладали рано спати, якщо ті самі не просилися. Для них це також було свято, розвага.
Все ж не багатий на різноманітні страви стіл ставав окрасою, основою Щедрого вечора, а колядки, щедрівки, які лунали у кожній хаті. Духовність - понад усе!
Звісно, для урізноманітнення не обходилося без ворожінь. Наприклад, клали батькові (так, щоб той не бачив) у чоботи вуглинку і скибку хліба. А батько мав попросити подати чи то лівий, чи то правий чобіт. Якщо натрапив на вуглинку - буде голодний рік, на хліб - багатий.
Або таке ворожіння. Коли на Василія була зоряна ніч, посеред двору ставили відро з водою. Якщо у воді побачив відображення зірки, спіймав його долонями (зачерпнув з водою), то будеш щасливим увесь рік.
А ось з самого ранку 14 січня, господарі вже мали бути «на чатах!», щоб хлопчик-посівальник (полазник) не застав їх сплячими у ліжку. Бо тоді весь рік проспиш, стане з тебе ледащо. Хлопчик щедро сіяв жито, пшеницю, віншував, вітав з Різдвом Христовим, Новим роком, Василем. В усіх старих новорічних посіваннях, віншуваннях - побажання добра, злагоди, здоров'я, достатку у домі, врожаю на хліб, приплоду домашніх тварин і птиці. Ходили хлопчики (образ Нового року) посівати ще до ранкової церковної відправи.
Марновірні люди остерігалися, щоб на Василя першою до хати не зайшла жінка, бо принесе лихо на весь рік. Чекали того ж хлопчика-полазника чи багатого чоловіка. Нікому нічого не позичали. Вважали, що від позички не буде прибутку...
Народні прикмети:
- На Василя сильний мороз і падає дрібний сніжок - на врожай, на здоров'я людей і тварин; коли тепло і без снігу - на неврожай і хвороби.
- Багато пухнастого інею на деревах і кущах - до доброго медозбору.
- Сніг випаде в цей день - буде багатий рік.
- Домашні тварини лягають головами до сходу - на хлібний рік.
