Все в блогах
Тепла земля
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 74
Тільки у другій половині квітня земля починає прогріватися весняним сонцем. З неї поступово «виходить зима», паморозь. Щоправда, де-не-де глибше копнеш лопаткою, то ще побачиш замерзлий ґрунт. Утім, дехто з господарів уже засіяв зернові культури, посадив частину ранньої городини... Невеличкий перепочинок, помилуйся цвітінням садів, а далі знову до праці.
- Сади цвітуть - час розпочинати городні роботи.
- Город орати і грядки копати - руками не махати.
- Овес любить хоч у воду, але впору.
- Почекай годинку, але посій жито в пісок.
- Лист дубовий розвертається - земля за свій рід приймається.
- Лист дубовий розвернувся - земля прийнялася за свій рід.
- Лист на дубі з п'ятак - бути ярині так!
- Дуб зеленіє раніше ясена - на сухе літо.
- Горлиця затуркоче - пора сіяти коноплю.
- Грім гримить перший раз з півдня - літо буде тепле; з півночі - холодне; з заходу - дощове; зі сходу - сухе.
- Де плуг господар, а борона господиня - там повні бочки і скриня.
- Зайці весною довго не линяють - чекай продовження холодної снігової погоди.
- Жайворонків не чути з самого світанку - на дощову погоду.
- Жайворонків багато і довго співають - на теплу ясну погоду.
- Ореш - плачеш; врожай збираєш - від радості скачеш.
- Перша роса холодна, як лід, а друга, як мід (мед).
- Павучки молоді появились - до теплої весняної погоди.
- Ластівки прилетіли рано- на щасливий врожайний рік.
- Молоко в дійниці піниться - будуть опади.
- Земля запарувала - берися до праці!
- Горобці гнізда в'ють - до погоди.
- Горобина рано цвіте - буде багато вівса.
Великодня містерія
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 75
Дохристиянські звичаї та обряди, які дійшли до нашого часу, присутні й у святкуванні Великодня, Воскресіння Господнього. І саме вони неабияк свідчать про самобутність українського народу та його неповторну культуру.
У передвеликодній четвер, згодом названим у народі Чистим, проводилися різноманітні обрядові дійства, які були покликані відвести від оселі, родини смерть та лиху годину, принести очищення. Вважалося, що саме в Чистий четвер до сходу сонця ворони носять своїх пташенят до ріки купатися. Тому у давнину українці традиційно намагалися скупати власних дітей раніше воронячих, щоб ті здоровими були. Ні, до водойми не носили, а купали у ночвах. Таки само до сходу сонця прибирали стодоли «на користь домашнім тваринам».
В язичництві ці та інші обрядові дійства пов'язувалися з приходом весни, який ототожнювався з оновленням Природи, сподіваннями на багатий майбутній врожай, приплід домашньої худоби і птиці.
Цікавим був обряд приготування великодньої солі. Він також проводився виключно у Чистий четвер. Грудочку солі загортали у лляну ганчірку і садили у піч. Коли ганчірка згоріла, господині збирали «палену» сіль і зберігали її до Великодня. У свято Воскресіння Христового, після освячення пасхальних страв, цю сіль, яка неодмінно мала бути у великодньому кошику, насипали на хліб і ставили на покуть біля ікон. Вона вважалася помічною від багатьох недуг, своєрідним оберегом.
Страсна п'ятниця в українській обрядовості також має цікаві особливості. Наприклад, у цей день магічними замовляннями, «заклинали» ранкові морози, щоб вони не нашкодили городині. Як і годиться, за давніми міркуваннями, у п'ятницю жінки не шили, не вишивали, не пряли... Усі люди (і старі, і малі) строго постили.
Та справжню містерію давніх народних звичаїв можна спостерігати на сам Великдень. Тут дохристиянські гуляння, ритуальні танці, гаївки та веснянки, язичницькі замовляння... Але все вже з вкрапленням християнських традицій Великодня...
Окрема розмова - писанкарство, символіку орнаментів, якими послуговувалися наші предки і ми тепер послуговуємося для розпису великодніх яєць. І знову ж, орнаменти на писанках походять з дохристиянських часів. Практично в усіх розписах було присутнє зображення сонця. Досить часто на писанках оживали чудернацькі птахи, загадкові тварини, невідомі рослини...
Поєднання автентичних слов'янських символів із привнесеними християнськими складають справжню скарбницю української народної культури. У ній гармонійно поєдналися, здавалося б, непоєднувані речі: культ поклоніння явищам Природи з вірою у Христове Воскресіння.
Великодній кошик
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 59
У суботу перед Великоднем (це — здебільшого) й у саме свято Воскресіння Христового у храмах освячують пасхальні страви. Що обов'язково має бути у великодньому кошику і що кожна страва, оздоба символізують?.. Наведене - лише декілька прикладів...
ПАСКА - найважливіша з усіх великодніх страв, символ Воскресіння Ісуса Христа. Солодка паска - надія на вічне життя з Богом.
МАСЛО ТА СИР - молочні продукти, котрі є дарами природи, символізують жертовність та ніжність Бога до людей.
ЯЙЦЕ (ПИСАНКА, КРАШАНКА) - символ життя і початку всього. Червона крашанка - кров Ісуса Христа, пролита за всіх людей.
ШИНКА ТА КОВБАСКА - символізують теля, яке звелів заколоти батько після повернення свого блудного сина додому. Це символ душевної радості, що приходить після сповнення Божої Волі.
СІЛЬ - символ очищення, правди, істини (відомі словосполучення «сіль землі», «сіль істини», «сіль правди»), повноти і достатку.
ХРІН - символ сили та здоров'я. Також символізує міцність та незламність людського духу після прийняття Таїнства Сповіді і Святого Причастя.
БАРВІНОК або МИРТ - символ вічного життя. Гілочками цих рослин обплітають стінки кошика, що означає єдність людини з Природою. (А Природа - то Творіння Боже).
РУШНИЧОК - неодмінний елемент великоднього кошика, який господиня вишиває заздалегідь власноруч. Нитки - символ життя. Їх поєднанням на полотні (символ дороги) жінка творить своїй сім'ї щасливу долю.
СВІЧКА - символізує світло та Божу Благодать. Запалюючи свічку під час Богослужіння, того ж освячення великодніх страв, ми духовно єднаємося з іншими братами-віруючими. Ще свічка символізує спільну радість Воскресіння Христового.
ВЕЛИКОДНІЙ КОШИК, у який кладуть страви для освячення, символізує єдність усіх з усіма. Він - наче пташине гніздечко для пташенят, у якому завжди їм затишно. Тому у давніші часи здебільшого використовували виключно круглі кошики.
Дощовий сезон
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 81
10 квітня у церквах східного обряду вшановують преподобного Іларіона Нового, який жив у VIII столітті, чудотворця, ігумена монастиря в Малій Азії. Він також прославився тим, що став на захист святих ікон. За що зазнав багатьох переслідувань з боку іконоборців та єретиків.
У народі про цей день кажуть:
- Іларіон може відкрити дощовий сезон.
- Якщо дощить на Іларіона, то дощитиме до кінця квітня.
- Теплий дощ на Іларіона - на теплий травень; а якщо холодний дощ, то травень буде холодним.
- Дощ у цю пору - бажаний гість, бо в мокру землю добре садити городину.
- Квітневий дощ - ростиме озимина.
- Весняні дощі і грози - благодать для землі.
Здійсненню таких прогнозів особливо радіють аграрії посушливих регіонів України.
Свято верби
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 89
За тиждень до Великодня святкуємо Вербну неділю. За церковним календарем - Вхід Господній до Єрусалиму.
Згідно зі Священним Писанням, у цей день Ісус Христос в'їхав до Єрусалиму на ослику. Його прибуття дуже широко, святково, урочисто віталося людьми. Всі раділи, співали пісні, торкалися Спасителя пальмовими гілками, що було виявом неабиякої поваги. Звідси в Україні зародився звичай у Вербну (Квітну) неділю використовувати гілки верби. Ці дерева ототожнюються з пальмами. Тим паче, що верба розквітає однією з перших.
Але Вербна неділя не тільки урочисте і світле свято. Попри радість, цей день сповитий і смутком. Адже більшість з тих, хто вітав Ісуса Христа при вході у Єрусалим, уже через кілька днів зрікався Його, кричав: «Розіпни!».
У Вербну неділю у церквах проводиться особливе Богослужіння. Люди йдуть до храму, щоб освятити вербові гілочки. Після того, як вербові гілочки освятять, за традицією треба торкнутися ними один одного зі словами:
- Не я б'ю, верба б'є.
Віднині за тиждень - Великдень!
Годиться усім побажати здоров'я і достатку. Таким чином українці вітають один одного зі святом і нагадують про наближення Світлого Христового Воскресіння.
У цей день необхідно відкинути всі злі помисли, ревно молитися, думати про Бога, очистити свою душу від усякої скверни і таким чином підготуватися до Великодня.
