Все в блогах
Таємниця травня
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 65
Кажуть, що лише раз на сім років у травні можуть бути різкі похолодання, навіть з морозами.
Але перший прогноз щодо наступного періоду можна складати 13 травня, коли відзначають свято Якова.
Народні прикмети:
-Якщо на Якова теплий вечір і тиха ніч, а нічне небо вкрите зірками – на погоже, сухе літо.
-Вранці на Якова туман і багровий схід сонця, а потім падає дощ – літо обіцяє бути мокрим, з частими грозами.
-Якщо сухий, чистий і ясний день, то таким буде літо.
Починаючи з 13-15 травня, вже мають заспівати солов’ї. Заспівали вчасно – до доброї погоди.
Аж тільки після Якова народні зцілителі збирають травневі лікарські рослини.
Заповість Василь
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 80
Серед численних народних назв травня зустрічаємо і таку – росяник. Особливо селяни «загадують» цього місяця на роси.
Як правило, перші рясні весняні роси випадають у першій декаді місяця. З нетерпінням очікували роси на Юрія (6 травня) та наступні три дні після нього – у свята преподобного Сави Стратилата, апостола Марка, священомученика Василія Амасійського (відповідно – 7,8,9 травня). Якщо протягом цих трьох днів були великі роси, то добре вродить городина. Але її потрібно вчасно посадити, тобто у зрошену землю. А ще краще, коли у ці дні випаде дощ.
Щодо Василія Амасійського, то його день у народі називають – Василя Весняного, Василя Травневого, Василя Теплого.
Народні прикмети:
-Якщо до Травневого Василя і на свято самого Василя сухо – годі чекати доброго врожаю.
-На Василя дерева не вкрилися цвітом – рік буде неврожайним.
-У цей день верба без котиків – хліб доспіє рано.
-На Василя холодний день і без дощу – літо буде холодним, але дощі падатимуть.
-Після погожого Василя готуй грядки під пізню городину.
Пори року
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 79
Досвідчені автори вже не раз переконувалися і переконуються в тому, як важко писати для дітей – чи то вірші, чи то прозу. Тут потрібно уміти «догодити» дитині, писати так, щоб текст був цікавий, пізнавальний, повчальний, легко запам’ятовувалися образи, події. Головне – «не нудний».
Для автора насамперед варто самому повернутися у дитинство, заново відкрити для себе світ очима малечі. А як добре, коли у тебе зростають діти, онуки! Вони неодмінно підкажуть теми, ідеї, сюжети, дадуть натхнення.
До такої категорії дитячих письменників належить Марія Магдзяк, родом із с. Корчин, що на Радехівщині, член літературно-мистецького об’єднання «Третій горизонт» (м. Червоноград). Нещодавно вона видала збірку віршів для найменшеньких читачів «Різнобарв’я літа», яка вийшла друком у додатку до газети «Літературний Червоноград».
Кожній порі року присвячена приблизно однакова кількість віршів. А цих творів – сотня. Написані вони у різні роки, але вдало об’єднані під однією обкладинкою. Як то кажуть, «книжка тривалий час визрівала-дозрівала». Юний читач разом з поетесою мандрує кожним місяцем року – від січня до грудня. Милується білою зимою, прибулими снігурами, ялинкою, Новоріччям, весняними струмочками, барвистим літом, осінню з жовтим та багряним листям. Відразу вбачаєш неабияку спостережливість поетеси і її прагнення передати красу Рідної Природи дітям, передати гарним, влучним, змістовним словом.
Не тільки вірші-пейзажі, розповіді про звірят (білочку, ведмедика, їжачка), пташок, неймовірні і веселі пригоди малят, загадки для них знаходимо у збірці. Є тут і духовні твори – «Поріг дитинства», «У церкві», «Любов до ближнього», «Книга Буття – Біблія», «Йорданська вода». Марія Магдзяк закликає дітей шанувати старших, слухати їхніх порад (бо стареча мудрість – це, як добра книга), любити Україну, все живе. Пише вона про Прибузький край, річку Західний Буг з її мальовничими берегами. На сторінках збірки звірята і пташата, комахи (бджілка, джміль, коник-стрибунець) перевтілюються у дітей, граються, спілкуються людською мовою. Тільки-от цю мову потрібно вміти почути – «Кіт і Жаба», «Мій кудлатий друг»…
Окремі вірші Марії Магдзяк (тут не йдеться лише про рецензовану збірку) надзвичайно мелодійні, ритмічні. Завдяки тісній співпраці літератора з композиторами вони стали дитячими пісеньками.
Чому Марія Магдзяк назвала свою збірку «Різнобарв’я літа», коли мовиться у ній про всі чотири пори року?.. Мабуть тому, що літо, власне тривалі літні канікули, найбільше люблять діти. А, може, поетеса так само їх любила, ото і згадала своє дитинство. І не тільки тому. Авторка народилася саме влітку…
Яким постає у неї літо?..
«Літо посмішки дарує,
Щоби смутку не було…»
***
«Липень йде назустріч дневі
І несе дитячий сміх…»
***
«Я літа нап’юся
Всією душею.
В дитинство вернуся
Ясною зорею…»
-Чим займаються діти влітку? – запитаєте риторично.
-Звісно, відпочивають!
Але кмітливі хлопчики та дівчатка ще й читають. Ні, не тільки «сновигають» в Інтернеті, а й книги беруть до рук.
Отож, раджу вам прочитати збірку Марії Магдзяк «Різнобарв’я літа».
Живильна роса
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 87
6 травня – церковне свято славного великомученика, переможця і чудотворця Юрія, або ж Юрія Побідоносця.
У народній традиції українців свято Юра (так його іменують) насамперед пов’язане зі скотарством, пастушими обрядами. У цей день вперше після зими вигонили корів на пасовиська. Мешканці Карпат проводжали на полонини вівчарів з отарами овечок. Навіть більшість народних прикмет свята Юрія, спостережень за погодою і змінами у природі пов’язані з тваринництвом, хоча й не позбавлені аграрного змісту:
-Юрієва роса краща від вівса.
-Юрієва роса – живильна: вона і землю, і трави, і злаки живить.
-Юрієва роса очі лікує. Тому, хто мав захворювання очей, рано-вранці на Юрія неодмінно вмивав очі його росою.
-Якщо на Юрія ворона сховається в озимих посівах – буде добрий врожай хліба.
-Якщо на Юра баюра, то буде добрий сінокіс. Дощ на Юра, то і віл трави наїсться, і корова напасеться.
-Бажано тільки після Юра садити картоплю.
-На Юра холодно, то червень може бути теплим.
З-поміж іншого, Святого Юрія вважають покровителем скотарства, опікуном свійських (домашніх) тварин і лісових звірят.
За народними повір’ями, апокрифічними легендами, у дикій природі Святий Юрій має право розподіляти серед звірів кому й на кого полювати (вовкові – на оленя, лисиці – на зайця…) і скільки можна вполювати. Хто візьме надмірно, того покарає. Так само чинить з мисливцями, навіть ховає від них звірів і птахів, щоб ті повернулися з полювання з порожніми руками…
Час посіву
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 65
(Наші традиції)
В основу народних передбачень погоди покладені багатовікові спостереження за природою. Цим, насамперед, займалися землероби. Досвід навчив їх використовувати видозміни у житті рослин. А ці видозміни спричинені тим, що сума оптимальних температур досягає такого рівня, коли фізіологічні функції дикорослих рослин, а також окремих садових, сприяє тому чи іншому їх розвитку. Вони якраз і співпадають з умовами для посіву, росту культурних злаків, коренеплодів, овочів. Так і виник народний аграрний календар. Ефективний він тим, що пристосований до будь-якого кліматичного регіону, а не до конкретного дня. Хоча церковним календарем наші предки також не нехтували. Отож:
-«Пробилися» на світ білий перші проліски – можна орати ниву.
-Зацвіла осика – пора моркву сіяти.
-Вкрилася цвітом черемха – треба саджати картоплю.
-З’явилися перші листочки на березі – кидай овес у землю.
-Із пшеницею краще зачекати до появи листя на дубі, а гречку сій, коли травиця сили набереться.
-Верба вкрилася молодим листям і земля доволі волога – можна сіяти ячмінь.
