Все в блогах
Одягну я вишиванку...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 65
У третій четвер травня відзначаємо День вишиванки - національне свято, яке покликане зберігати споконвічні народні традиції, створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Свято вже стало самобутнім і самодостатнім. Завдяки українській діаспорі поширилося воно і за кордоном. Гості з інших країн хочуть придбати нашу вишиванку як дорогоцінний сувенір, пам'ятку про мальовничу Україну.
Ідею акції у 200 6 році запропонувала студентка Чернівецького національного університету Леся Воронюк. Від національно свідомої студентської молоді завжди очікуй несподіваних радикальних дій. Їхні ідеї швидко стають суспільними. Це ж, передусім, студенти творили в Україні Майдани і Революції.
Спочатку вишиванки одягнуло кілька десятків студентів і викладачів університету з Буковини. Та вже впродовж наступних років свято перетворилося на всеукраїнське. Воно не передбачає якихось обов'язкових заходів, а лише одягнути вишиванку і піти на роботу, на навчання, навіть у магазин за покупками, зустрітися, поспілкуватися з друзями на вулиці, демонструючи свою національну, громадянську позицію, культуру, освіченість, духовну свідомість. До церкви взагалі личить ходити у вишиванці. У такому одязі закодовано багато символів, сили, оберегів, краси.
Дещо з традицій.
Вишиту з білого полотна сорочку носили тільки у святкові дні.
Кожна дівчина перед весіллям повинна була сама вишити сорочку для себе і свого нареченого. Вишиваючи сорочку для милого, завжди нашіптувала молитви і замовляння, щоб суджений був вірним.
Для новонародженого шили першу сорочку з батькової сорочки. (Її також оздоблювали вишивкою). Вважається, що в ній зберігається батьківська енергетика, необхідна для захисту дитини від всіляких хвороб. Дівчаткам шили сорочку з маминої.
Новонародженій дівчинці вишивали сорочку з чорними візерунками, як символ землі, родючості; хлопчикам з синіми та зеленими візерунками, бо вони захищають від стихій.
Сорочку з нових тканин дитині дарували вже до триріччя. Тоді візерунки були червоними - символ батьківської любові й кровних зв'язків.
Пелагія – надія
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 76
17 травня – день вшанування пам’яті священомучениці Пелагії.
Ця юна дівчина була надзвичайної вроди. Спочатку сповідувала язичництво. Але згодом зустріла єпископа і під його впливом навернулася до Христа. Відмовила у шлюбі вельможі-язичнику, заявивши, що назавжди залишиться нареченою Ісуса. Загинула мученицькою смертю 305 року з наказу цісаря Діоклетіана.
У народі кажуть:
-Пелагія – на тепло надія (на сонце надія).
-До дня Пелагії добре сходить рання городина – матимеш статок на столі.
-Добре для посівів, коли Пелагія з теплом, а земля волога.
-На Пелагії вранці роса і туман – на кілька днів встановиться хороша погода.
-Якщо на Пелагії тепло – різких суттєвих похолодань не буде до кінця травня.
-Буде і далі добра погода, якщо на Пелагії не впаде з неба вода.
Майся у травні!
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 71
-Перший грім у травні вдарив при східному вітрові – травень буде сухим і теплим.
-Блискавка без грому пізньої весни віщує посушливе літо.
-Травень холодний – тепле літо.
-Горобці в пилу купаються – на дощ.
-Ворони неспокійні – на негоду.
-Ластівки низом розганяються – перед дощем.
-Ластівки літають то вгору, то вниз – перед бурею.
-Птахи співають весело – очікуй гарної погоди.
-Якщо у травні кури не ховаються від дощу, то він ітиме довго.
-Туркоче горлиця – цього дня дощу не буде.
-Якщо в тривалу травневу негоду (падають рясні дощі) защебечуть горобці, то можна чекати приходу ясної погоди.
-Жайворонки походжають по полю, або літають над полем – на гарну погоду; сидять набундючені, мовчать – буде гроза.
-Перед грозою птахи сильно кричать, а пісень зовсім не співають, багато і низько літають, кружляють, общипуються.
-Зозуля кує на сухому дереві – до похолодання.
-Перед сильною зливою зозуля не кує.
-Весною і влітку ворона кричить на дощ.
-Соловейко всю ніч невгамовно співає – перед погожим днем.
-У холодному травні перед потеплінням птахи сідають на верхівки дерев.
-Дрозди перед негодою кричать.
-Травень – місяць голодний, хоч і теплий.
-Майся у травні, бо робота не жде!..
-У травні все красне і прекрасне!..
Із хвиль
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 266
Твій чай завше буде теплим.
Коли прийдеш до холодних стін,
Я зігрію.
Ніч на смак туманна й тéрпка,
Плетена зі сивих волосин.
Між розвію
Запаху зеленого тепла,
Навіть з цукром, хай вже навіть так,
Ми та вечір.
Так, доречно
Згадувати речі
Між ідейних течій,
Доторків горняткового скла.
Навіть те, що воно завше тепле – знак
Пізній хліб
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 61
15 травня вшановують українських святих рівноапостольних князів Бориса і Гліба, благовісників. У народі свято називають Весняних Бориса і Гліба.
За народним аграрним календарем, на цей день припадає найпізніша сівба хліба. Опісля, вважали, сіяти хліб не варто, праця буде марною. Тому кажуть:
На Бориса і Гліба за соху берись!
Весняний Борис і Гліб сіють хліб.
У ніч на Бориса і Гліба невгамовно співали солов’ї – далі весна буде погожою і теплою.
А ось Осінні Борис і Гліб (6 серпня) «розпалюють» жнива, жнуть хліб. Щоправда, у південних і східних регіонах України жнива вже можуть завершитися…
