Оповідання
Весною породиста собака Тама привела на світ шестеро цуценят, і всі такі гарні, що не відвести від них очей: у білих, немов сніг, шубках, з великими чорними оченятами. Мама-Тама пильнувала за своїми дітками, любувалася їх забавами і не залишала без нагляду жодної хвилини.
У просторій і затишній оселі швидко підросли цуценята і вже не ласували материнським молоком, а їли справжню собачу їжу, відгукалися господарям на свої імена.
Довго утримувати таку ватагу хазяїни не могли і з нетерпінням чекали, коли знайдуться добрі люди й розберуть у них цуценят.
Якось про грайливих песиків від своєї учениці довідалася Асмік – учителька музики. Вона загорілася бажанням придбати цуценя для своєї донечки, іі коли та почула про це, аж розплакалася, бо давним-давно хотіла мати чотирилапого друга. А тут – такий сюрприз!
Наступного дня всі троє – Асмік із сином Даниїлом і донькою Анастасією попрямували до господарів за омріяною тваринкою, яку обережно із рук в руки господиня передала Асмік. Донечка залишилася в іншій кімнаті.
–О, який він гарненький! Думаю, дитинка буде рада такому подарунку, – сказала Асмік і смикнула за рукав сина, аби той підготувався до відеозйомки.
–Можеш уже виходити, ти у кадрі, – відповів хлопець.
І тут, немов у казці, стається диво: Асмік з песиком із зав’язаною на шиї кольоровою стрічкою під музику, прямує до своєї доні, яка зачекалася на диво. Незабутнє, сенсаційне видовище розчулило всіх до сліз.
Песик, відчувши тепло, пригорнувся, тулячи голівку під руку дівчинки. Коли ж, Анастасія заспокоїлася, коли, спитала:
–А яке ім’я буде у мого пухнастика?
Почувши це, господиня відповіла:
–Песик уже має ім’я – Чарлі. Але якщо хочете, можете назвати іншим. Він легко запам’ятає нове, бо ще зовсім маленький. Йому лише кілька тижнів…
–Мамо, давай залишимо це ім’я. Мені подобається. А тобі?
–Мені також.
На тому розмова закінчилися, і всі дружно попрямували додому, де Чарлі вже чекало придбане і застелене ліжечко, посуд і смачна їжа.
Доволі швидко зі всім цим побутом освоївся песик і навіть гадки такої не мав, що скоро зі своєю попередньою господинею навідається його мама Тама. Але таке сталося.
Вранці хтось тихенько постукав у двері. Першим це почув Чарлі і навіть відчув ніжний материнський запах, незрівняний з іншими. Він тихенько гавкнув, подаючи сигнал своїй господині. Але вона вже давно прокинулася і поралася на кухні, аби приготувати сніданок. Песик знову лагідно гавкнув. Асмік підійшла до нього, погладила між вушками і відчинила двері.
Мама Тама кинулася до свого малюка, обняла його лапами і лизнула в носик.
–Чарлі, ріденький, ти навіть не уявляєш, як я за тобою засумувала. Чи добре тобі тут ведеться? Бачу, все маєш – і добру їжу, і місце для забав та відпочинку. А ти не худенький, навіть трішки набрав у вазі - це добре. Видно, що гарна у тебе господиня, добре дбає і шанує… Гляди, тільки слухайся її, то і тобі, й мені на душі буде спокійніше. Єдине, Чарлі, дуже прошу: остерігайся великих собак, коли будеш на прогулянці. Вони можуть накинутися на тебе і навіть покалічити.
–Так, матусю, мені щоразу нагадує про це господиня і під час прогулянок ми тримаємося від можливих нападників осторонь. Тому не хвилюйся, рідненька…
Так собачою мовою розмовляли між собою тваринки.
Довго затримуватися гості не стали, чекало багато невідкладних справ.
Після обіду господиня разом із Чарлі мали побувати у ветеринарного лікаря. У визначений час вони були на місці. У робочому кабінеті їх привітно зустрів чоловік середнього віку з борідкою, яка дуже пасувала йому. Привітавшись, лікар запитав:
-Щось трапилося із вашим красенем?
–Лікарю, часом мій хлопчик клацає зубами. Можливо, якийсь із них йому перешкоджає або болить…
–Так, так, хвилиночку, ми зараз усе побачимо, – заперізуючи безпечний ремінець на спині у пацієнта, сказав лікар, намагаючись відкрити йому рота, але той гаркнув і мало не вкусив лікаря. Песик буквально виплигнув з його рук, сів на підлозі, широко роззявив щелепу, даючи знак, що у нього є всі зуби і рахувати їх нема потреби…
Побачивши таку картину, лікар засміявся і промовив до жінки:
–Бачите, зуби у вашого хлопчика білі, немов сніг, і гострі. Моє втручання тут є зайвим.
Після такої заспокійливої відповіді Асмик разом зі своїм другом сіли в автомо і поїхали до музичної школи і ледь встигли: буквально за кілька хвилин вчителька мала проводити урок музики з ученицею. Дівчинка, побачивши тваринку, дуже зраділа. І так майстерно виконувала твір, як ніколи раніше. Чарлі сидів мовчазно і лише махав хвостиком. Напевно, йому також подобалася ця мелодія.
Песик терпеляче чекав закінчення занять і намагався не перешкоджати своїй вчительці-господині у цьому. Він добре знав, що за це отримає щось смачненьке. Так було і цього разу: Асмік пригостила Чарлі вишуканим смаколиком, погладила його спинку і, тримаючи на паску, відчинила дверцята автівки. Улюбленець заплигнув у легковик і зручно розташувався на задньому сидінні.
Час ще не був пізнім. Сонечко високо сяяло у небі, зігріваючи ласкавими і теплими променями землю. Припаркувавши авто біля дому, Асмік зі своїм песиком прогулювались вузенькою стежиною, що вела від міської околиці аж до самого лісу.
Коли раптом із-за невеликого будинку вискочив мохнатий пес на високих лапах і зняв такий галас, що аж в ухах задзвеніло. Перелякана Асмік взяла на руки Чарлі, притиснула міцно до себе, ховаючись за широке дерево. Невдовзі до сварливого пса звернувся його господар і підвищеним тоном наказав негайно припинити галасувати і не чіпати менших від себе. Гоноровий пес ще кілька разів гавкнув, але заспокоївся, бо добре знав, що за такі пустощі йому може добряче перепасти від господаря.
Прогулюватися далі зі своїм маленьким улюбленцем Асмік не стала і вони, не поспішаючи, попрямували додому. Кожен з них думав про своє. Асмік про всяк випадок зателефонувала ветеринару, але той, вислухавши всю історію, заспокоїв, що таке із тваринами нерідко буває. Добре, що взяли Чарлі не руки. Однак надалі треба десятою дорогою обходити великих собак, які нерідко вигулюють господарі навіть без захисних ремінців.
Як і завжди, Асмік прокинулася рано, поралася на кухні, аби нагодувати песика, зібрати йому їжу на весь день.
Коли Асмік складала собачий провіант і воду у сумку, на подвір’ї хтось ввімкнув світло, а за дверима жінка побачила якусь незнайому постать.
«Хто б це мав бути? – майнула думка. – Може навідався господар того лайливого пса, який так налякав Чарлі?»
Як виявилося, це був таки він. Підійшовши ближче до дверей, Асмік побачила знайоме обличчя і відгукнулась на дверний дзвінок. Але коли Чарлі побачив цього чоловіка, зчинив галас на цілий будинок. Далі порога він його не пустив. Певно, був переконаний, що той недобре виховує свого пса.
Одного разу Асмік, поспішаючи до супермаркета, не зачинила двері на балконі. Чарлі миттєво перестрибнув через поріг і примостився на невеликому стільчику. За цією картиною уважно спостерігала сусідська кішка Байрона. Не довго думаючи, вона зі свого балкона плигнула до Чарлі і почала розпитувати у нього про лайливого пса, який не із доброго дива напав на нього.
–Я за тебе, Чарлі, йому весь ніс подряпаю, аби цей негідник більше ніколи не смів накидатися на тебе.
Чарлі вислухав співчутливу до його болю кицю і лагідним голос промовив до неї:
–Послухай мене, дорогенька сусідко. Не варто відповідати злом на зло – все одно воно повернеться. Я уже і не згадую про це. Вірю, прийде час – і лайливий пес стане добрішим.
На тому розмова закінчилася, бо до хати вже повернулася господиня і покликала Чарлі. Час був йти на роботу.
Недавно разом зі своєю дружиною Валентиною ми були у гостях у її колеги за фахом. Нас радісно зустрів Чарлі і навіть дозволив почесати його за вушками, хоч таке, зізнається господиня, буває не завжди.
-Чарлі, – зізналася Асмік, – гарний психолог, чудово відчуває відношення людей до нього.
Ми у цьому також переконалися. Коли нам час було вже йти додому, Валентина ближче підійшла до Асмік і хотіла її обняти. Чарлі подивився на цю сцену з такою образою, і за поглядом його очей можна було зрозуміти, що цього робити він не дозволяє ні за яких обставин, адже Асмік його і нічия більше...
Великою любов’ю і відданістю наповнене життя цієї дивовижної тваринки із великими і добрими очима…
Коментарі