Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (1 голос)

Гойдає  вітер вишню молоду,
Та так,  аж до землі вхиляє.
Ти не ламай мене, мою красу.
У вітра вишенька благає.

Не рви коріння, бо впаду,
Засохну під палючим сонцем.
Весною більш не зацвіту,
Тінню  не стану під віконцем.

Задув сердито вітерець
І вишню в боки захитало.
Подався лісом навпростець,
За ним у лісі все тріщало.

Коментарі  

Ісаєвич
+1 #1 Ісаєвич 09.05.2022, 20:54
Гарний вірш, але я вбачаю тут доречні слова: "Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями..." - вчив великий Кобзар.

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

Коментарі

Новеньке у блогах

Тримаюсь в балансі

Єлизавета Пукас
11 вересня 2026

 

— Як ти?

— Та знаєш, тримаюсь.

Балансую на межі флешбеку і щастя.

Ці місяці поїдають мене,

...

Дощем сотворена або цукровість буття

Єлизавета Пукас
11 вересня 2026

Громовиця розрізає струменем землю. Як і мене, відверто. Часом здається, що я плачу дощем, а моє...

Прихисток для ніжності

Єлизавета Пукас
11 вересня 2026

І куди подітися від тої ніжності,
що розливається від діалогу?
Мені її пустити судинами
й...

Мапування тілесності

Єлизавета Пукас
11 вересня 2026

Вени, що проглядалися на моїх литках, протоптували маршрути серця. Їх стрімкий потік...

Чорнокнижна магія єднання

Єлизавета Пукас
09 вересня 2026

Чорнокнижна магія єднання

Бринить у круговерті наших доль

Коли ніби на відстані торкання

Свідомо...