Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (2 голосів)

Як зелененькі списи,
Прокинулись перші риси,
З-під чорної землі
З'явились проліски малі.
– Пробудили ми весну
Від важкого зимового сну.
Перші вісники весни
Час зимі сказати: «Йди!»
Тож не рвіть проліски, люди,
Хай вони нам весну будять.
Їх прошу охороняйте
Серце добре й чуне майте.

Коментарі  

markrk21
+1 #1 markrk21 02.07.2021, 17:55
Надихає весною!

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

Коментарі

Новеньке у блогах

Тримаюсь в балансі

Єлизавета Пукас
11 вересня 2026

 

— Як ти?

— Та знаєш, тримаюсь.

Балансую на межі флешбеку і щастя.

Ці місяці поїдають мене,

...

Дощем сотворена або цукровість буття

Єлизавета Пукас
11 вересня 2026

Громовиця розрізає струменем землю. Як і мене, відверто. Часом здається, що я плачу дощем, а моє...

Прихисток для ніжності

Єлизавета Пукас
11 вересня 2026

І куди подітися від тої ніжності,
що розливається від діалогу?
Мені її пустити судинами
й...

Мапування тілесності

Єлизавета Пукас
11 вересня 2026

Вени, що проглядалися на моїх литках, протоптували маршрути серця. Їх стрімкий потік...

Чорнокнижна магія єднання

Єлизавета Пукас
09 вересня 2026

Чорнокнижна магія єднання

Бринить у круговерті наших доль

Коли ніби на відстані торкання

Свідомо...