Все в блогах

Автор: Тарас Лехман

07 серпня 2022

Перегляди: 135

В українському народі свято Маковія (Маковея), що припадає на 14 серпня, - одне з найпоетичніших і вельми шанованих. З прийняттям і поширенням християнства в Україні-Русі цьому сприяла біблійна розповідь про сімох братів Маккавеїв та їхню матір Соломію (Саламею). Брати з благословення матері віддали своє життя за рідну віру в Єдиного Бога і рідну землю. Особливо ця історія була поширена в часи козаччини.

Зі свята Маковія починається Успенський піст (Спасівка), який триває до 28 серпня і за строгістю прирівнюється до Великого посту. (Незначний виняток - свято Преображення Господнього, 19 серпня).

Попри церковний календар, у народі цей день називають Першим Спасом, Медовим Спасом, Спасом на воді. Цьому є причини...

Неодмінні атрибути свята! Після Богослужіння у церквах святять мед, букети-маковійки (у них обов'язково має бути сім головок маку), які, як оберіг, зберігають протягом року. Опісля священик навідується на запрошення до господарів, на подвір'ї яких є криниці, окроплює їх. Та, насамперед, окроплює свяченою водою громадські криниці, нерукотворні джерела чистої води у лісі, на полі, у лузі...

У народі кажуть:

- На Маковія перша зустріч осені.

- З Першого Спаса і роса хороша.

- На Моковія вже холодні роси.

- Перший Спас - перший засів; ори під озимину, сій жито.

- Який Маковій - таке Успіння (28 серпня).

Автор: Тарас Лехман

07 серпня 2022

Перегляди: 95

- Серпень — місяць зорепаду. Зорі з неба падають, а за ними літо спадає. Зорі горять, і літо за ними згоріло.

- У другій половині серпня не мрій про літо, тільки про «бабине».

- Чим раніше у серпні жовтіє листя - тим раніше прийде зима і буде вона тривалою.

- Кущі і дерева зелені - на пізню зиму.

- Вродило багато слив - буде мало картоплі (і навпаки).

- Серпнева прохолода - вересневе тепло.

- Серпневий спекотний день змінився холодною ніччю (настало відносно різке похолодання) - на ймовірний дощ наступного дня.

- Сонце виходить стовпом - до спеки.

- Сичі вночі кричать - на дощ.

- Птахи літні відлітають - з ними відходить літо.

- Птахи відлетіли - літо закінчилося.

- Павуки працюють - погода міняється.

- Гуси ховають дзьоби під крила і підгортають лапи - до похолодання.

- Серпень любить дві погоди: то тепло, то холод.

- У серпні гроза була вдень, а після неї не похолодало - вночі знову чекай грози.

- Доріжки в лісі вкрилися пліснявою - буде багато грибів.

- Сироїжки з'явилися раніше білих грибів - у лісі з кошиком нічого робити.

- Дощів багато - буде багато грибів.

- Дощ із сильним вітром швидко перейде.

- Місяць має серп чіткий і чистий - чекай доброї погоди.

Автор: Ігор Дах

07 серпня 2022

Перегляди: 192

Ще задовго до війни молодий лейтенант, випускник Національної адемії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Микола Оліяр, очікував свого призначення у Збройні Сили України. Юнак походив зі старого козацького роду із Дніпропетровщини, але повертатися у рідні краї не дуже вже й хотілося, бо за час навчання познайомився з вродливою юнкою. Дівчина, добираючись після навчання додому, частенько стояла на зупинці, яка тулилася до огорожі академії. Якось красуню запримітив, будучи ще курсантом, Микола. Мирослава радісно сприйняла мить знайомства, бо теж мріяла стати військовою.
Непомітно сплили роки навчання і на плечах Миколи засвітилися лейтенантські погони. Мирослава сумувала, що коханого відішлють в інший регіон, а вона ніяк не зможе залишити одинокою свою маму.
Микола пам’ятає той ранок, коли отримував скерування на проходження служби. Тоді заступник командира з навчальної роботи сповістив, що є одна вакансія у їхньому закладі, але на неї може претендувати лише той, хто виграє у нього партію в шахи, тому що йому потрібний офіцер, який в непередбачуваній ситуації завжди буде на три кроки вперед.
Миколі пощастило і він був вдячний долі, що залишився у Львові.
Будучи уже в званні старшого лейтенанта, з дружиною навідався до батьків на рідну йому Дніпропетровщину. Тут і застала його війна. Вночі тривожно обізвався телефон. Миколу терміново викликали на службу. Поспіхом від'їжджаючи, він пошкодував, що не встиг зіграти з батьком в шахи. Тепер би постарався-таки виграти, аби батько порадів за сина, що його наука не була марною. Та не судилося…
Невдовзі Миколу з декількома офіцерами направили на Донеччину підсилити військові формування. Лінія оборони проходила через шахтарське селище Шуми поблизу міста Торецьк. Освоївшись, через пару днів прийняв взвод уже не раз обстріляних добровольців. При знайомстві з особовим складом довіреного йому взводу Микола запитав у бійців, чи грає хтось із них у шахи. Воїни розсміялися, а один воїн, який з-поміж інших відрізнявся сивою борідкою, відповів, що вони прийшли сюди не в шахи грати, а воювати. Та молодий командир не розчарувався, що не знайшов напарника. Після нічних боїв воїни відпочивали, а він відкривав свої записи шахових комбінацій і сам сидів над шахівницею.
Одного недільного вечора командир бригади зібрав комбатів на нараду з приводу ворожого снайпера, який не давав спокою на цій ділянці фронту. Ніхто з наших вояків не міг вирахувати всі манери ворога. Від його куль гинули наші воїни і навіть снайпери. Їх уже запрошували з інших підрозділів та все намарно. Ворог залишався неушкодженим. Комбриг звернувся за порадою до комбатів чи немає у їхніх ротах воїнів, що влучно стріляють.
Микола без роздумів запропонував свою кандидатуру. Під час навчання в академії він неодноразово виходив переможцем в кульовій стрільбі. Може, і тепер пощастить вполювати здобич.
Наступного дня офіцер уже знайомився із моделлю снайперської гвинтівки Barrett.416 Model99. Ця гвинтівка стріляє менш потужними патронами 416 (10,6х83мм), однак початкова швидкість кулі, випущеної із неї, вища. Це означає, що вітер, волога і температура для неї не такі критичні. Ефективна дальність стрільби – 2,600 м. Саме таку Микола бачив ще на Яворівському навчальному центрі, де проходили спільні навчання з країнами НАТО.
Перед виходом на бойове завдання Микола ще раз розклав шахівницю і пригадав слова свого бойового наставника: «Дрібниць під час виконання будь-якого завдання не повинно бути, потрібно все прораховувати і передбачати завчасно! І обов’язково – на кілька кроків наперед».
Через два дні Микола змучений та невиспаний, але щасливий і гордим повернувся в свій підрозділ із перемогою. Снайпера було знищено.
Коли комбриг вручав Миколі нагороду, він із цікавістю запитав у офіцера, як то йому так вдалося перехитрити ворога.
– Це шахи, пане полковнику, з усмішкою відповів старший лейтенант... Шахи…

Автор: Тарас Лехман

02 серпня 2022

Перегляди: 95

9 серпня вшановують великомученика і зцілителя Святого Пантелеймона.

З цього дня починається передосінній збір лікарських рослин. Окремо збирають рослини й для лікування свійських тварин.

Знахарі називають Святого Пантелеймона своїм небесним покровителем, який обов'язково допоможе їм і тим, хто потребує допомоги у лікуванні. Професійні медики теж вважають Пантелеймона своїм патроном. В кабінеті не одного лікаря побачиш ікону святого. Звертаються до нього у молитвах і хворі, і лікарі.

Знайомий хірург якось зізнався мені:

- Коли я маю робити планову операцію, то рано-вранці йду до церкви на Богослужіння, після якого ще неодмінно читаю молитву до Святого Пантелеймона. Взагалі, без молитви до нього не переступаю поріг операційної. Адже у нас, хірургів, часто трапляються непередбачувані, нагальні випадки, коли негайно потрібно брати до рук скальпель...

Господарі у свято Пантелеймона починали звозити з полів копи зжатого хліба.

За народними спостереженнями, на Пантелеймона достигають перші ягоди ожини.

Автор: Тарас Лехман

01 серпня 2022

Перегляди: 80

Коровай — обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов'янських народів. Але для української обрядової традиції він мав і має особливе значення.

У давньоруській літературі нерідко зустрічаються згадки про цю ритуальну «язичницьку» страву, яка спочатку навіть засуджувалася церквою. Аж важко повірити у таке! Однак висока престижність короваю як обрядового хліба сприяла стійкості цього елемента культури і зміцнення його символічного статусу.

Коровай неодмінно пекли молодятам на весілля, потім по шматку з нього давали всім гостям. Він символізував добробут для новоствореної сім'ї і її щедрість. Хлібом-сіллю або короваєм зустрічали поважних гостей, делегації з-за кордону.

Та найперший коровай пекли у серпні на обжинки, коли завершили жнива. Він неодмінно мав бути з борошна нового врожаю.

Колись завершення жнив ставало подією для всього села, Святом Врожаю. Окрім того, що кожна господиня пекла коровай для своєї сім'ї, пекли ще й великий «колективний» коровай. Ним частувалися всі жниварі і ті, хто хоч якось долучався до жнив - водії, працівники елеватора...

Спекти такий коровай бралися найвправніші, найдосвідченіші господині. Його так і називали - перший коровай, веселий коровай... Веселий, бо всі раділи завершенню жнив і новому хлібу на столі, зерну у коморі. Прикрашали його, як і весільний коровай - гільцем, квітами, довкола обплітали барвінковим вінком.

Коли господині вмивали руки після випічки такого короваю, то цю воду виливали під плодові дерева, щоб добре родили.