Все в блогах

Автор: Маркіян Лехман

21 серпня 2022

Перегляди: 211

Уже вісім років, як у побутове повсякденне спілкування українців увійшли слова — біженці, тимчасово переміщені особи, вимушені переселенці... І все частіше й частіше вони звучать не тільки з телебачення і радіо, і не тільки тому, що все частіше і частіше з'являються у друкованих ЗМІ та в Інтернеті. Самі повсякчас зустрічаємося з тими людьми, які внаслідок вторгнення в Україну, особливо повномасштабного у лютому 2022 року, змушені були покинути рідні домівки, а то й втратили їх назавжди. Головне - зберегли життя! Тепер ідеться вже не тільки про Схід, а й Північ, Південь нашої держави, Київщину...

Найперше, що постає з цього, людей потрібно негайно забезпечити житлом, хоч тимчасовим, надати їм прихисток. Не сперечаюся, що, принаймні, в Західній Україні люди доброї волі, волонтери, громадські організації, приватні підприємства, місцеві органи влади, спеціально створені штаби повсякчас намагаються надати «дах над головою» тим, хто змушений був втікати від російських окупантів та їхніх посіпак-перевертнів (українцями їх не назвеш!). На жаль, фронт війни тягнеться довгою стрічкою, а, отже, багато-багато людей змушені покинути рідні терени, «нажиті місця». І тут мова не тільки про тих, хто зумів виїхати за кордон (хоч і там їм важко), а передусім про тих, хто залишився в Україні, шукаючи більш-менш безпечних місць. Заради правди, всюди у нас небезпечно, невідомо куди впаде московська ракета.

Якщо питання з матеріальною допомогою, разовими виплатами можна вирішити оперативно, то пошук житла (навіть тимчасового помешкання), стає нагальною, а інколи доволі складною проблемою. Втім, можна і її вирішувати, в т.ч. на місцевому рівні. Не сперечаюся, що насамперед потрібно дбати про ЗСУ, але не забуваймо і про цивільне населення, наших дітей.

Відтак - про Червоноград.

...По вулиці Львівській нашого шахтарського міста стоїть занедбаний дев'ятиповерховий будинок. Уже давно без вікон і дверей. Мешканці міста нарекли його «Колізеєм», «Заброшкою» (юнацько-молодіжний сленг). «Прославився» тим, що тут був «притон» для наркоманів, траплялися самогубства. Об'єкт завдав (і завдає) чимало клопотів правоохоронцям.

...А ще у 90-х роках минулого століття він слугував прекрасним гуртожитком для учнів професійно-технічного училища, який готував робітничі кадри для заводу «Зміна». Проживали у гуртожитку не тільки учні, а й молоді сім'ї, навіть ті ж правоохоронці в очікуванні на постійне житло (квартири).

Оскільки завод «Зміна» працював на оборонну промисловість, то у ті часи потреба у ньому відпала, бо розпочалася конверсія. Тому відпала потреба і в самому навчальному закладі. Його об'єднали з іншим училищем у Червонограді. Загалом виявився непотрібним і гуртожиток. (Але чи насправді непотрібним?!.). Прекрасна житлова споруда з належним водопостачанням, тепловим опаленням, щоправда без газопостачання, але газові плити успішно заміняли електроплити, перетворився на пустку. Дивишся на неї тепер, і складається враження, що по гуртожитку «бабахнула» ворожа російська ракета. (Звісно, не доведи, Господи, такого!).

Свого часу ніхто не спромігся взяти гуртожиток на баланс (мова не про формальні папери, бо їх предостатньо, а про те, щоб об'єкт був належно утримуваний, навіть з перспективою передати його іншим структурам) - ні оборонпром, ні міносвіти, ні держфонд майна, ні місцеві органи влади, ні комунальні служби... Не віддали гуртожиток і бажаючим оселитися в ньому, здійснити роботи власним коштом, обладнати з окремих кімнат квартири. Були на те об'єктивні і суб'єктивні причини, про що не раз писала місцева преса. Та годі не згадати стару добру істину: якщо житло не заселена, то воно само псується. У хаті має бути господар, а не привид-домовик.

Отож, як підсумок, а чому цей гуртожиток не привести до ладу (тим паче, що наявні комунікаційні мережі, Бог з ним, що потребують капітального ремонту) і не віддати його вимушеним переселенцям. Будувати «з нуля» важче і потрібно більше затрат, аніж відремонтувати.

Згідний, що ні Червоноград, ні Червоноградський район самостійно реалізувати такий задум не зможуть. Тож нехай органи місцевої влади звернуться з відповідним проханням до Офісу Президента України, Кабінету Міністрів, до волонтерів, місцевих підприємців, парафій церков, небайдужої громадськості про фінансову і технічну допомогу, відкриють спеціальний рахунок у банку. Певен, що хтось та й відгукнеться. Світ не без добрих людей!

Тим паче, що у гуртожитку є підвальне приміщення, яке можна використати під бомбосховище - укриття. Безперечно, це не бункер кремлівського карлика Путіна, але воно гарантує хоч якусь безпеку. (Щодо Путіна, то і в бункері смерть з косою неминуче знайде його!).

...Війна рано чи пізно закінчиться Перемогою України! Та, можливо, хтось з вимушених переселенців назавжди залишиться у Червонограді не «на валізах», а у своїй квартирі. Хтось повернеться до рідної домівки чи заново будуватиме житло на своїй «маленькій Батьківщині» - Донеччині, Луганщині, Херсонщині, Миколаївщині, Чернігівщині, Харківщині... Але повернеться з доброю згадкою про щирий, гостинний Червоноград.

У гуртожитку можуть оселитися і місцеві, зокрема молоді сім'ї, які винаймають-перевинаймають чужі квартири, зрештою, ветерани-військовослужбовці, учасники бойових дій, які, скажімо, зазнали поранень, стали інвалідами і потребують покращення житлових умов.

А своя хата - не чужа, не свекруха лихая...

Автор: Тарас Лехман

21 серпня 2022

Перегляди: 73

Зі святом Успення Пресвятої Богородиці (Першою Пречистою) в українців пов'язаний цікавий обряд - заготівля кетягів калини. Щоправда, він здійснювався не у саме свято, яке належить до великих церковних, а наступного дня - 29 серпня. Однак на Успення після завершення церковного Богослужіння дівчата таки організовували біля кущів калини ігри, забави. Така традиція мала не прагматичний (заготівля кетягів), а естетичний зміст, що ставало один з проявів народної духовної культури.

Калина завжди символізувала і тепер символізує Україну. Кажуть: «Без верби і калини нема України».

Важко уявити бодай одне українське подвір'я, садок, де б не зростав кущ калини. Господарі любили посадити її і біля криниці.

Цю рослину здавна використовували у багатьох народних обрядових діях. Проводжаючи людину в останню путь, труну оббивали кетягами і листям калини. Кущі калини садили на могилах героїв, які віддали своє життя за Україну. Калиною прикрашали весільний коровай, вплітали у вінець молодої, що символізувало дівочу недоторканість, цнотливість. Усі знали: де під стріхою хати висять пучечки кетягів калини - туди можна засилати старостів.

І от саме для обрядових дій, заради дотримання прадавніх народних звичаїв, традицій калину заготовляли відразу після свята Успення Богородиці. Робили це здебільшого дівчата - юнки на виданні.

Але з лікувальною метою ягоди (кетяги) калини найдоцільніше збирати наприкінці вересня і до свята Покрови (14 жовтня). Добре, коли у цей періо вже були перші морози. Вони - тільки на користь ягодам.

На 29 серпня припадає церковне свято Перенесення Нерукотворного Образа Ісуса Христа. У народі - Третього Спаса, Горіхового Спаса. З цього дня розпочиналася заготівля горіхів, зокрема ліщинових.

Автор: Тарас Лехман

21 серпня 2022

Перегляди: 111

28 серпня - Успіння Пресвятої Богородиці (Перша Пречиста). За народним календарем, це - день проводів літа і кінець збирання хлібного врожаю. «На Першу Пречисту поле має бути чистим». А ще - початок молодого бабиного літа, яке триває до 11 вересня, Усікновення Голови Івана Хрестителя (Головосіки).

Кажуть:

- Бабине літо занегожене - осінь суха.

- Бабине літо сухе - далі осінь буде мокрою.

- Чим більше дощів у період молодого бабиного літа - тим сухішим буде жовтень.

- Бабине літо все з поля прибирає.

- Якщо під час молодого бабиного літа ластівки не поспішають віділтати у вирій (таке рідко спостерігається) - осінь буде довгою і теплою.

- Прийшло бабине літо - збираються у вирій журавлі.

- Під час молодого бабиного літа часті сильні вітри - зима буде з завірюхами, «сніг замете по самі вуха».

Бабине літо - остаточний період дозрівання картоплі. Саме тоді починають її копати. Збирають з грядок, полів іншу городину. Тому: «Бабине літо просить взяти до рук лопатку».

Автор: Катерина Говера

19 серпня 2022

Перегляди: 180

Ти прагнула свободи в боротьбі,
Любов дітей твоїх – нетлінна.
Ми з вірою у серці, ми в мольбі,
| Любов Твоя є сильна й вільна.

Твій непохитний дух запалює відвагу,
Карпати, гори, ріки не мовчать.
І мільони патріотів, честь й повагу,
В історії наклали слід й печать.

Хто, я без Тебе ненечко моя?
Цільна, неподільна, непереможна!
І вільна пісня, голос солов'я,
Її краса така дзвінка і дивовизна.

Ми разом скажем: «Слава Україні»,
,,Живий ланцюг,, із Києва до Львова.
«Героям Слава!» мовлять всі в родині,
Акт Злуки, твоя вічна – перемога!

Автор: Катерина Говера

18 серпня 2022

Перегляди: 76

Світанок третього тисячоліття
Що дарує спасіння і справжню свободу
Нам освітлює шлях до прозріння
Ненастанно сурмить про тривогу

Цей світ невартий Твоїх сліз
Правдивий мир – це пряця задля того,
Щоб жив народний механізм,
Надії, волі, сили духу Твого!