Все в блогах

Автор: Seyyub Asadov

08 травня 2020

Перегляди: 107

Память - павшим! Почести - живым! Земной поклон вам, дорогие наши ветераны! Мы бережно храним память о подвиге наших героев, которых, к прискорбию, с каждым годом становится все меньше.

СМОТРЕТЬ ВИДЕО

Автор: Анастасія Сисак

05 травня 2020

Перегляди: 203

У Львові проживає художник та режисер з Чилі Макс Сір: «Краса української культури надихає мене на створення картин».

Тривалий час у Львові живе та працює знаний у світі чилійський митець Макс Сір, зараз він готує проєкт за українськими мотивами, який буде презентований у травні в Національній галереї Львова. Про творчість, театр, подорожі, та мрії вдалось поспілкуватись із художником.

— Що було причиною вашого приїзду в Україну? Чи подобається вам жити тут? Зокрема у Львові

— Це була просто вдача (усміхається). Мені потрібно було тихе місце для роботи, Львів — чудове місто, в яке я потрапив випадково, і мені тут дуже подобається. Коли я жив в Америці, я дуже мало знав про Україну, як і українці дуже мало знають про Чилі, мою батьківщину.

— Як довго ви живете у Львові?

— Майже 2 роки.

— Як ви зацікавились мистецтвом? Розкажіть про свій творчий шлях.

— Коли я був дитиною, я багато часу витрачав на роздуми про те, як ми сприймаємо реальність, тоді я зрозумів, що малювання — доволі вдалий інструмент для розуміння речей. Пригадую, коли мені було 11 чи 12 років, в енциклопедії я побачив фотографію автопортрета Рембрандта і був зачарований: «Як можна зрозуміти речі у такий спосіб?!». З того часу вивчення мови живопису стало для мене як одержимість.

— Якою була ваша перша картина?

— Я цього не пам'ятаю. В дитинстві я багато малював, мабуть це був автопортрет моєї кішки, я люблю котів (усміхається). Краще розповім про свою першу індивідуальну виставку, яка відбулась близько 20 років тому. Це були гіперреалістичні портрети, і хоча ця виставка отримала багато хороших відгуків, гіперреалізм використовує мову фотографій більше, ніж піктографічну мову. Сьогодні я краще вивчив та вдосконалив свою техніку і більше задоволений своїм живописом.

Автор: Маркіян Лехман

03 травня 2020

Перегляди: 169

(З фенологічного щоденника)

Початок травня. Вранці блукаю зеленим лугом з острівцями різнобарвних квітів. Ростом невеличкі, зате які гарні! Чорні, щойно вириті, і сірі, давніші, кротовини, що поміж ними, зовсім не псують пейзажу. Навпаки, додають краси. Неповторний орнамент, створений Природою!

Панує відносне затишшя. Аж незвично. Тільки час від часу долине з кущів верболозу голос зозулі. Думає про свої пакості: кому яйце підкинути у гніздо. Тільки-от у зозулі кує самець (він), а не вона. Та - мовчить.

На болотах біля берегів Західного Бугу може заскиглити чайка. І то зрідка.

Велично ступає по траві лелека. Пара цих птахів оселилася у гнізді, що на краю села. Шукає лелека здобич для своєї половинки.

На луг частенько навідуються шпаки. Летять сюди з сусіднього лісу, зі садів. Гамору, чвар не влаштовують. Конкуренції нема. Зелений килим лугу з витканим квітковим орнаментом, мов багатий та щедрий стіл. Будь-де знайдеш жучка, личинку. Для всіх вистачить гостинців, кожний урве ласий шматочок.

Автор: Ігор Дах

02 травня 2020

Перегляди: 161

Ой таточку, тату, татусю, –
У донечки голос дзвенить.
Дай в очі твої надивлюся,
В них ясного неба блакить.

В них усмішка теплого сонця,
В них чиста ранкова роса,
Моя в них маленька долонька
Піднята у верх, в небеса.

Я маму свою люблю дуже,
А татка найбільше за все,
Бо він охоронець наш мужній,
Він мир і любов нам несе.

Автор: Маркіян Лехман

26 квітня 2020

Перегляди: 99

(Варто переглянути!)

Навчаючись на другому курсі факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства, надаючи перевагу оперативній журналістиці, не сподівався, що однією з улюблених дисциплін стане для мене історія реклами та піар (PR), зацікавить діяльність Фінеаса Тейлора Барнума, особливо після того, коли викладач порекомендувала переглянути біографічну кінодраму «Найвеличніший шоумен». Її легко знайти в інтернеті.

Фінеас Тейлор Барнум (1810-1891 рр.) заснував цирк, який назвав своїм іменем. У ньому виступали актори з вадами зовнішності. Власне, про цей йдеться у музичній кінодрамі, знятій 2017 року. Режисер - Майкл Грейсі, сценаристи - Майкл Арнут, Джені Бікс, Білл Кондон, продюсери - Г'ю Джекмен, Лоуренс Марк. У головних ролях - Г'ю Джекмен (Фінеас Тейлор Барнум), Елліс Рубін (Фінеас у дитинстві), Мішель Вільямс (Черті Барнум, дружина шоумена), Зак Ефрон (Філіп Керлайл, драматург, партнер Фінеаса).

Барнум заснував цей цирк заради грошей, але він навіть не усвідомлював, що зумів об'єднати людей, які були «вигнанцями» суспільства. Він разом з ними виходив на арену, не соромився їх. Один з кульмінаційних епізодів, коли Барнум отримав запрошення у Лондонський палац королеви, то чітко заявив: «Я без свого цирку не поїду!».

І сьогодні чимало людей мають вади здоров'я, є каліками. Сприймаймо їх, як повноцінних членів суспільства. Здорові, успішні (а часто - нахабні і байдужі), схаменіться! Життя - не цирк!