Все в блогах
Велетень
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 84
(Спогад з дитинства)
Такого дива у нас на городі ще не було. Всі гарбузи, як гарбузи. Без зайвих клопотів поносили їх до льоху. А тут поміж кукурудзи виріс велетень, який нагадував мені карету. Котили його на подвір'я (добре, що город біля хати) вчотирьох - батько, дідусь і ще двоє сусідів-здорованів прийшли на підмогу. (Чим не казка про ріпку?..).
- А ти, Тарасе, навіть і не пробуй, бо толку не буде! - порадив мені тато.
Вже на подвір'ї рубали його сокирою, розрізали пилкою. Скористатися ножем - виявилося марною справою. Жовто-зелена шкірка гарбуза була твердою, наче кора дерева.
Бабуся швиденько назбирала у відро гарбузового насіння. Кожна насінина - з половину долоні дорослої людини.
- Ото висушу його, посаджу наступного року і виростуть у нас гарбузи-велетні, - зраділа старенька.
- Не діждешся! - відповів дідусь.
- Ти що, хочеш мене завчасно на той світ спровадити?!. - гримнула бабуся.
Ось-ось почалася б словесна баталія між обома. Але дідусь вчасно махнув рукою і посміхнувся.
Тим часом бабуся «розкрила» одну насінину, другу, третю... і розчарувалася. Зернятка у них, як у соняшника, дрібні-дрібні. Справді, з таких гарбуз не проросте.
- Запам'ятай, Тарасе! - звернувся до мене дідусь ледь не віршем. - У житті завжди так буває: щось природа додає, а щось забирає..
Але кашу з велетня бабуся чи мама готували смачну! На цілу зиму вистачило гарбузового запасу.
Така вона, осінь...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 75
- Чим раніше опадає листя з дуба — тим раніше прийде зима.
- Часті буревії у жовтні та листопаді - у грудні снігу намете.
- Дика качка голодною у вирій не полетить.
- Багато гнилих горіхів - гнилою буде зима.
- Багато ягід журавлини - на пізню, але холодну зиму.
- Білий сніг на чорній ріллі скоро розтане.
- Увесь день землю сповивав сивий туман - вночі морозу не буде.
- Сніг без морозу не тримається.
- Доки восени заєць шубу не змінить - зима не прибуде.
- Доки восени літають метелики (таке можна спостерігати і в жовтні, і, навіть, у листопаді) - різких похолодань, тим паче морозів не буде протягом тижня.
- Червоні метелики, які літають восени, віщують тривале тепло.
- Лебеді не відлетіли - зима буде теплою.
- Миші й кроти носять багато соломи в нори - зима буде холодною.
- Миші риють нори з теплої (південної сторони) - до суворої зими.
- Жолудів на дубі багато - до суворої зими.
- На цибулі багато лушпиння - зима буде холодною.
- Горобці і синички туляться до оселі - сповіщають про наближення зими.
- Білка вилиняла - зима не за горами.
- Осінь була щедра яблуками - зима буде щедра снігом.
Серце, сповнено любові…
- Перегляди: 354
Присвячую Ірені КРУЧЕК добрій, чудовій, ніжній,
ласкавій, безкорисній людині-
за допомогу людям України.
Де взятися життю, коли біжиш
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 96
Звуки збіглого молока,
Теплого, як бабине літо,
Як вівторкове сонце,
Теплого молока.
Трагедія правди в втечі
За межі теплих дверей
На станції добрих ранків,
Куди підпільні потяги
Тягнуться потічками,
Викарбуваним шляхом
Сітками до вузлів.
Такі вільні, холодні руки
Класичних молочних міст
Тягнуться не до сонця
Теплого понеділка –
Хапають ці руки поїзд,
Закривають руками вуха,
Аби не почути знову
Втечу молока.
Чорна мантія, червона грудка
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 102
(Поряд з нами)
Живе у нас цікава пташка - в'юрок. Розміром з горобця. Навесні (насамперед у самця) голова, частина спини і хвіст чорні, наче накрився чорною мантією, а ось смужка на плечах і груди руді, інколи червоного кольору.
Самичка і самець восени та взимку чорну мантію змінюють на буру. Але коли зима передбачається теплою, то залишаються у «старій» мантії.
В'юрки живляться насамперед насінням; входять до їхнього раціону харчування й комахи, личинки. Зимують по всій Україні.
Оселяються здебільшого в лісах, рідше у великих лісосмугах. Ведуть прихований спосіб життя. Проте і ця пташка хоче вижити, принести потомство. Тому в густонаселених регіонах в'юрка побачимо відносно недалеко від людських поселень.
Весною, як тільки дерева вкрилися листям, і влітку, коли в'юрки очікують потомство, а потім доглядають за пташенятами, посилено їх годують, побачити цих пернатих майже неможливо. Надійно ховаються у густих кронах дерев, поміж кущів. Та й селяться вони не компактно. Кожна пара має свою територію і ревно охороняє її, непроханих гостей-братів проганяє геть.
Зате восени і взимку, особливо, коли багато снігу і холодно, за в'юрком можна поспостерігати у міських парках, сільських садах. Тут він шукає опале насіння рослин (навіть на білій сніговій ковдрі) і водночас пильно охороняє територію, яку вважає своєю. Крутить-вертить головою на всі боки, дивиться, чи, бува, не занадився чужинець.
Навідується в'юрок і до годівнички (це вже коли зовсім голод допікає). Відразу демонструє свій агресивний характер. Горобці, синиці, повзики, снігурі, які харчуються разом і майже не сперечаються, змушені втікати від в'юрка. Ця пташка випинає червону грудку, наче попереджає: «Не наближайся до мене!». Любить почубитися з кимось, навіть зі своїм братом-в'юрком. Допоки сам не поласує обідом з годівнички, доти інших не допустить. Мені кілька разів доводилося спостерігати таку сценку...
Здавалося б дивним: у снігурів також червоні грудки, але ті явної агресії не демонструють, навпаки, взимку тримаються зграйками, у злагоді з іншими птахами...
