Все в блогах
Протистояння
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 64
- У листопаді пізня осінь протистоїть зимі і постуається.
- Не хвалися, зимонько, доки осінь не пішла.
- Осінь поступиться, а зима не прогавить.
- Як осінь піде, то зима прийде.
- Дуб скинув листя - осінь не повернеться (не буде відносного потепління).
- Щука «нажирувала» - осінь забрала (у ріку сховала).
- Сорока зиму на хвості приносить. Якщо сумна, мочить - буде похолодання; а якщо скрегоче - до потепління.
- Пізня осінь чоботи скинула, а валянки одягнула.
- Осінь чоботи скидає, зима валянки одягає.
- Осінь запасає, а зима підбирає.
- Осінь обдаровує, а зима забирає.
- Зима запитає: «Що ти восени заготовив?!.».
- Як з осені сніг заляже, то до весни не відступить.
- Восени було тепло - взимку буде холодно.
- Осінь без врожаю - зима буде голодна.
- Жили у брата три сестриці: весна-молодиця, осінь-водяниця та зима білолиця.
- Осінь сяде на горбок, обніме коліна - впаде в її поділ останній осінній листок.
- Осінь каже: «Озолочу!». А зима: «Як я захочу!». Осінь говорить: «Поля в жупан наряджу!». А зима: «Під полотнину покладу!». Весна прийде - покаже!
Змієві вали
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 161
14 листопада — день вшанування пам'яті братів-мучеників за Христову віру, лікарів-безсрібників Кузьми і Дем'яна.
Не лише лікарі, а й ковалі вважають їх своїми небесними опікунами.
З прийняттям християнства образи святих достойників органічно вплелися в українську народну духовну культуру і навіть дещо «потіснили» героїв староукраїнських дохристиянських легенд, переказів, билин. Зокрема стали вважати, що брати Кузьма і Дем'ян навчили людей добувати вогонь і обробляти залізо. З цього постало вкрай необхідне ковальське ремесло. Свої знання і вміння брати передавали лише «обраним». А й справді, коваль у селі була поважна особа. Його навіть лихий боявся. (Згадайте Вакулу Миколи Гоголя з «Вечорів на хуторі біля Диканьки»). За відсутності священика згоду на шлюб могли дати лише коваль або пасічник.
Знову ж, за давніми переказами, саме святі Кузьма і Дем'ян першими викували плуг і переорали ним страшенного Змія, якому мешканці Києва мали регулярно приносити у жертву дівчат. Від цього у Києва та на околицях залишилися Змієві вали (сліди оранки). Тепер лише привид Змія інколи може блукати печерами, підземними катакомбами та лякати людей. Але привид - безсилий, якщо не боятися і молитися до братів-безсрібників. Існують й інші фольклорні джерела.
За народним календарем, з цього дня починається зима (але тут необхідно врахувати двотижневу різницю між старим і новим календарями, бо тоді зима може початися і на Йоїла, 1 листопада).
За спостережень:
- На Кузьми і Дем'яна пролягла дорога санна.
- Срібні Кузьма і Дем'ян (дерева, кущі рясно вкриті інеєм) - наступного року буде врожай зернових.
Зенон — холодний сезон
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 247
12 листопада християни східного обряду вшановують Святого Зиновія, милосердного лікаря, який загинув мученицькою смертю 290 року, і його сестру-помічницю Зиновію.
У народі це незначне за церковними канонами свято називають - днем Зенона і кажуть:
- Прийшов Зенон - прийшов холодний сезон.
- На Зенона снігова крупа - зима буде крута!
- На Зенона відлига - зима буде, як рідка мамалига (сніжна, але без морозу; земля перетвориться на суцільне болото).
Біла шуба Порошихи
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 260
10 листопада - свято Параскеви-П'ятниці, яку інколи називають Порошихою.
У народній уяві цей образ найчастіше постає у вигляді високої стрункої жінки, одягнену у довгу чорну сукню і з чорною хусткою на голові. Вона може шкодити жінкам, які не вшановують її (Параскеву), не моляться до неї, не дотримуються посту у п'ятницю, працюють у день її іменин. Тому Параскева псує таким жінкам прядиво, нитки волочить і рве, навіює страшні сни, постає перед ними в образі мари.
Але Параскева-П'ятниця наділена ще одним образом - Зими (Порошихи), який аж ніяк не схожий на попередній. Адже тоді Параскева одягає білу хутряну шубу, закутує голову білою пуховою хусткою, перекидає через плече білу торбину, з якої жменями дістає сніг, іде і розсипає його по всій землі. Від важких подихів Порошихи несеться пронизливий злий вітер. Від її холодного погляду замовкають птахи, ховаються у гущавинах звірята, а люди не хочуть виходити з хати. Недоброї слави набула вона..
Кажуть:
- Порошиха стежки снігом замітає.
- На Параскеви любить бути пороша.
- Не злися на Порошиху, бо ще дужче снігом замете.
- Якщо на Порошихи зима стала на ноги, остаточно утвердилася - рік буде голодний.
- На Порошихи випав перший сніг - да ранньої зими.
- Мороз на Порошихи - зима буде холодна.
Загалом, на зиму загадували не тільки у день Порошихи...
Доречно сказати, що свято Параскеви, особливо, коли воно припадає на п'ятницю або суботу, вважають поминальним днем.
Одягни, дівчино, вінець шлюбний...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 252
Від Дмитра — до Михайла (8 — 21 листопада) — завершення осіннього весільного сезону.
Приказка: “До Дмитра дівка хитра, а на Михайла — хоч за попихайла” - не інакше, як жарт. Але жарт з глибоким підтекстом. Бо ніхто не хотів не хотів іти заміж за нелюба. Не переконувало і таке: «Хоч дурний, зате багатий».
Річ у тім, що Покрова (14 жовтня), як тільки впоралися з польовими роботами, зазвичай, вважався останнім днем, коли годилося засилати старостів, що відобразилося у приказці: «Покрова - пізнє сватання». Якщо батьки дівчини давали згоду на шлюб, прийняли хліб і сіль від старостів, а дівчина з власної волі пов'язала їм рушники, то батькам і нареченої, і нареченого ще був час належно підготуватися до весілля.
Останній день, коли справляли весілля, - 27 листопада, у свято апостола Пилипа. Далі починався Різдвяний піст (Пилипівка). Опісля весілля справляли аж після Різдвяних свят, до початку Великого посту.
Тим, хто не знайшов собі пари, продовжував шукати її на вечорницях...
