Все в блогах
Осія колесо ховає
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 84
30 жовтня — свято старозавітного пророка Осії.
За фенологічними спостереженнями, цієї пори настає «передзим'я», тобто, вже не осінь, але ще не зима. Зима ж має прийти у свято Кузьми і Дем'яна (14 листопада).
З народного календаря:
- На Осії останній лист опадає (ідеться про різні кліматичні регіони України).
- На Осії колесо з віссю до весни розлучається.
- Осія колеси ховає, а витягує полози.
- На Осії замерзла земля - грудень буде холодний.
- Осія з морозом, але без снігу завдасть шкоди озимині, бо морози можуть затягтися надовго.
У цей день господарі вважали не зайвим підремонтувати старі чи змайструвати нові сани на зиму. Не забували замінити підкови коням, щоб гриватим помчникам було легше й безпечніше ходити під час ожеледі.
На Осії, як і на Луки (31 жовтня), господині пкли хліб з борошна нового врожаю.
Хліб молотити
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 72
У жовтні, коли селяни завершили всі польові роботи, на них чекала ще одна важлива справа — хліб молотити.
Цей процес називався «обмолотом» і поставав у ряді обрядових дій, а не тільки прагматичної функціональної роботи. Після зажинків, жнив, обжинків він символізував останній етап щодо заготівлі хліба (зерна) та його належне зберігання. Кепкували: «Не той хліб, що на полі, не той, що в стодолі, а той, що в коморі». Такий обмолот називали «повним», «остаточним».
Молотили ціпом, розстеляючи під снопом рядна. Важка це була праця. Отож, «Хліб молотити - не язиком молоти». Навіть, траплялося, винаймали помічників, з якими розраховувалися тим же обмолоченим зерном.
Потім зерно провіювали, просіювали, відділяючи його від полови, вилучаючи кукіль, добирали посівне зерно (якнайкраще) для наступного сезону.
З плином часу дехто з багатших господарів міг придбати собі механічну молотарку. За сучасними мірками, цей технічний (але приводився в дію таки вручну) пристрій аж ніяк не назвеш ідеальним і, тим паче, не порівняєш з комбайном у полі. Та, все ж, він полегшував і пришвидшував процес обмолоту хліба, його якість, не виникало потреби у додатковій робочій силі.
Молотити хліб було справою виключно чоловіків, а просівати, провіювати - жіночих рук.
З роботою намагалися впоратися до свята апостола Луки (31 жовтня), щоб «На Святого Луки було вдосталь хліба і муки».
Проба на зиму
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 87
25 жовтня вшановують святих мучеників, Проба, Андроніка й Тараха (правопис саме з літерою “х”), які походили з Малої Азії. 304 року їх стратили їх стратили язичники за те, що вони навіть після важких тортур, жорстоких допитів не зреклися християнства.
Згодом єпископ міста Мопсвестії Авксентій II збудував на їхню честь величну церкву, куди перенесли частини мощів святих достойників.
В українському народі це незначне церковне свято називають днем Проба (або Проби). Мовиться:
- Проба випробує на зиму.
- Якщо на Проба міцний мороз - тоді взимку нечувайся!
- Не надбав до Проби, то і взимку не пробуй...
Тому до дня Проба важливим було зібрати всі польові овочеві культури і закласти їх для зберігання на зиму. Хоча з такими роботами вправні господарі мали впоратися ще тижнів два тому...
Пилип з морозом прилип...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 96
24 жовтня — свято диякона Пилипа. Він був одним з помічників Святого апостола Павла. Проповідував Христову науку у Самарії і Малій Азії. Загинув мученицькою смертю у I столітті.
Аби не виникло плутанини з вшануванням Святого апостола Пилипа (27 листопада), у народі цей день називають - Жовтневого Пилипа.
Прогностичні прикмети:
- Якщо Жовтневий Пилип з морозом прилип, то грудень буде холодний.
- На Пилипа мокро, сиро - початок грудня буде з відлигами.
- На Жовтневого Пилипа густі тумани - на початку грудня міцних морозів не чекай.
- Сніг на Пилипа - початок грудня може бути зі снігом.
- Який Жовтневий Пилип - такий початок грудня.
У кіпці
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 81
19 жовтня - день пам'яті Святого апостола Томи (Фоми).
До цієї пори у доброго господаря вже вся городина зібрана. На городі, у полі де-не-де залишилися хіба що кормові буряки. Для більшості селян, які проживали навіть у різних регіонах України, кліматичних зонах, існувало золоте неписане правило:до свята Фоми потрібно було зібрати навіть ті ж буряки, поки земля остаточно не замерзла і не вкрилася снігом. Відтак мовили:
- На Фоми - не до корчми!
Якщо у господаря був малий льох, то він зберігав буряки (а інколи й картоплю, моркву...) у кіпцях. Для цього викопували широкі, довгі, але не вельми глибокі (по пояс) ями. Всередині обкладали їх дошками, вистеляли соломою, закладали у них городину, а зверху накривали тією ж соломою, бадиллям, опалим листям, поверх насипали невеликий шар землі.
Український селянин завжди планував свою роботу до деталей, найменших дрібниць. Тому й ретельно стежив за погодою, змінами у природі, життям рослин, поведінкою тварин і птахів... Кажуть:
- На Фоми любить бути приморозок.
- Іній на Фоми - зима забариться.
