Все в блогах

Автор: Дем'яна Андріївна

25 березня 2020

Перегляди: 329

Я не в змозі змінити світ, але ладна змінити цілий всесвіт усередині себе. Я не вмію налаштовувати фортепіано, але можу настроїти струни моєї душі. Кожна з них по-своєму особлива, важлива… Мінорні гами, мажорні акорди не раз виводили їх із ладу, щоразу розриваючи по одній. Намагалися позбавити надії й навпаки: дати шанс розігнатися.

Але ніколи не відбирали найдорожче – мою любов.

Автор: Дем'яна Андріївна

25 березня 2020

Перегляди: 283

Як би швидко не йшов час, сучасне завжди залишається на дорозі з минулого в майбутнє.

Кожного року народжується нове покоління, і, як не дивно, воно не буде схожим на попереднє. У цьому плані ми дуже подібні до машин. Існують найновіші моделі, що вміють розганятися до 560 кілометрів на годину, підкорюючи небезпечні траси та інші перешкоди. Є трохи старші, але прудкі механізми. Нікуди не зникають машини поважного віку, що не втрачають свої статус і грацію.

Минуле тісно пов'язане з майбутнім. Воно дає поради ще не досвідченому поколінню, але, у той же час, може зіпсувати чиєсь молоде життя.

«Дитинство дивується. Молодість обурюється. Тільки літа дають нам мирну рівновагу і байдужість» (Олександр Довженко). У перші роки життя ми намагаємося пізнавати світ різними методами. Молодість – час труднощів, халеп, образ та пошуків себе. Напевно, через років двадцять, тридцять, сорок, коли вичерпується джерело емоцій, наш внутрішній світ охоплює раніше не відома мирна рівновага та байдужість.

Пройде час – і наше покоління прокинеться дорослим, а згодом з'явиться нове життя, якому буде необхідна наша допомога. І так по колу завжди ходить все сучасне, дорогою з минулого в майбутнє.

Автор: Дем'яна Андріївна

25 березня 2020

Перегляди: 375

Любов врятує світ… Нібито якось так починаються пісні, книжки та фільми про кохання? Таємне, миле, несміливе, перше, скільки ще епітетів можна поєднати в дуеті з цим простим, але таким глибоким словом? Сотні, тисячі, мільйони…

«Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини» (Іван Франко). Усе життя – або один-єдиний погляд. Кохання неможливо обдурити, винайти чи обчислити за алгоритмом та заздалегідь прорахувати.

Ліна Костенко казала: «Кохання – як троянда: може завдати болю, якщо не вмієш її узяти». Не завжди фортепіано гарно налаштоване, а ноти звучать без фальші, так і любов. Вона ладна дарувати крила, надихати, але може зруйнувати всесвіт усередині людини. На жаль, розбите серце іноді ламає найжиттєрадіснішого. Воно породжує ненависть, яку часом неможливо зупинити. «Кохання приходить зразу, в один момент, і може обійти з такою ж раптовістю й несподівано» (В. Винниченко).

І справжню любов знаходиш не одразу. Вона не призначає конкретного дня, місяця, року. Її неможливо створити штучно, але можна відчути. Любов ладна змінити будь-яку людину, вчасно з'явитися та несподівано піти…

Автор: Ігор Дах

25 березня 2020

Перегляди: 347

Ця історія трапилась дуже давно, коли моя бабуся була ще молодою, а я маленьким хлопчиком. Пам'ятаю, у наші краї тоді завітала весна. Усе навкруги цвіло і пахло дивовижними ароматами. Пташки ще спозаранку своїм дзвінким щебетом будили зі сну навіть мою сестричку, яку мама жартома називала «сонею», бо ранком її було не розбудити. Я дуже полюбляв пити свіже тепленьке молочко і частенько стояв з великою алюмінієвою квартою на порозі хліва, чекав, коли бабця Параска наллє мені молочка з пінкою.

Ось такого весняного ранку, коли я в котре очікував на порозі своє молоко, повз мене ширяли чорнокрилі ластівки.

Вони будували гніздечко просто над головою нашої корівки Лиски. Дверей у хліві ніколи не зачиняли, щоб пташки могли у будь-який час прилітати і відлітати з гніздечка. Я частенько просив бабусю налити молочка і накришити хлібця ластівкам, бо, як мені здавалося, вони нічого не їдять і ніколи не відпочивають, не те, що горобці.

Бабуся тільки посміхалася з моєї пропозиції. Погладивши мене по голові, наказувала не рухати цю пташку, бо вона свята.

Автор: Маріанна Пак

25 березня 2020

Перегляди: 268

Благословляю кожну мить,
коли так хочеться творити:
високості у душу влити,
любов'ю серце запалить.
І з нетерпінням і жагою відшукувати ті слова,
котрі чуттєвою вагою ляжуть в рядок.
І ожива творіння рук твоїх і серця,
і духу, у котрім Господь.
І оживає, і сміється,
бо ж Слово - духу Його плоть.
Воно - все краще, що в тобі є,
в нім неба чистота ясніє,
душа безсмертна в нім горить...
Благословляю таку мить!