Все в блогах

Автор: Маркіян Лехман

12 квітня 2020

Перегляди: 250

Це - історія неба чарівна:
Юний Місяць до Зіроньки йшов.
Він є пан, а вона є царівна,
Яких спритний Амур віднайшов.
Немов пісня у ночі лірична,
Та, що Вітер натхненно співав.
Хай вистава ця і драматична,
Та про те, як царівну кохав.

Автор: Маркіян Лехман

11 квітня 2020

Перегляди: 229

Вітаю маліжан з великим церковним святом — Входом Господнім у Єрусалим, Квітною неділею, яке відзначимо 12 квітня.
Хай вербова галузка прожене всі хвороби, зцілить від недуг. А допоможуть нам у цьому тільки глибока Віра і щира Молитва.

Не я б'ю, верба б'є!
За тиждень — Великдень!
Будьте здорові, як вода,
А багаті, як земля!

* * *
З найщирішими побажаннями — Маркіян ЛЕХМАН

Автор: Антон Метай

08 квітня 2020

Перегляди: 318

Кожному в світі – своя половина,
створена небесами.
Вічно не буде самотня людина
блукати сумними світами.
Багатство чуттів, що живе у серцях,
комусь все ж повинно служити;
світити в прекрасних блакитних очах,
для когось іще в світі жити –
це те, чого прагне душа у людини,
що ми називаємо – щастям.
Хоч Бог розділив нас на дві половини,
серцям відшукати шлях вдасться.

Автор: Маркіян Лехман

06 квітня 2020

Перегляди: 126

Пам'ять Івана Франка, з-поміж іншого, увіковічнена й у преміях на його честь. Таких налічується майже десяток - Міжнародні, Всеукраїнські, регіональні, засновані в українській діаспорі.., є «більші», є й «менші». Але кожна з них по-своєму важлива, адже йдеться насамперед про популяризацію української культури, історії, духовних надбань нашого народу.

Поки що зупинимося на трьох з них, як, на нашу думку, найпрестижніших.

Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності - щорічна літературна нагорода, яка присуджується авторам нових оригінальних публіцистичних творів у галузі інформаційної діяльності, що сприяють утвердженню історичної пам'яті народу, його національної свідомості та самобутності, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства. Премія присуджується Державним комітетом телебачення і радіомовлення України з 2004 року.

Автор: Маркіян Лехман

05 квітня 2020

Перегляди: 263

(Картинки з життя)

Ця розмова випадково почута в рейсовому автобусі. Сперечалися двоє молодих людей (років по 25-27), як і коли краще садити картоплю, збирати врожай. Стали запевняти один одного, що вони за своє життя вже по тисячу (!) разів садили і копали картоплю. Ледь до лайки не дійшло...

У їхню дискусію втрутився сивочолий дідусь, представився, сказав про свій поважний вік (йому - 84 роки), показав натруджені селянською працею руки:
- Садив і копав я картоплю з десяти років. Намагався це робити нарівні з дорослими, щоб не засміяли, не назвали ледарем. Спочатку допомагав батькам. Потім з дружиною давали собі раду. До праці долучилися діти, згодом онуки. А от тепер у мене вже здали сили, вік не той. Щоправда, трохи допомагаю своїм, особливо правнукам, бо вони, як для мене, то ще малі, дітлахами їх називаю. Та ті радять і потішають: «Дідусю, краще не йдіть на город, відпочиньте, погрійтеся на сонечку. Ми впораємося. Хіба що цікаві історії будете нам розповідати, то тоді ходімо... Так веселіше буде працювати!».

Отож виходить, що Мудрий Дідусь за своє життя садив і копав картоплю разів 70-72. Не більше.