У Львові проживає художник та режисер з Чилі Макс Сір: «Краса української культури надихає мене на створення картин».
Тривалий час у Львові живе та працює знаний у світі чилійський митець Макс Сір, зараз він готує проєкт за українськими мотивами, який буде презентований у травні в Національній галереї Львова. Про творчість, театр, подорожі, та мрії вдалось поспілкуватись із художником.
— Що було причиною вашого приїзду в Україну? Чи подобається вам жити тут? Зокрема у Львові
— Це була просто вдача (усміхається). Мені потрібно було тихе місце для роботи, Львів — чудове місто, в яке я потрапив випадково, і мені тут дуже подобається. Коли я жив в Америці, я дуже мало знав про Україну, як і українці дуже мало знають про Чилі, мою батьківщину.
— Як довго ви живете у Львові?
— Майже 2 роки.
— Як ви зацікавились мистецтвом? Розкажіть про свій творчий шлях.
— Коли я був дитиною, я багато часу витрачав на роздуми про те, як ми сприймаємо реальність, тоді я зрозумів, що малювання — доволі вдалий інструмент для розуміння речей. Пригадую, коли мені було 11 чи 12 років, в енциклопедії я побачив фотографію автопортрета Рембрандта і був зачарований: «Як можна зрозуміти речі у такий спосіб?!». З того часу вивчення мови живопису стало для мене як одержимість.
— Якою була ваша перша картина?
— Я цього не пам'ятаю. В дитинстві я багато малював, мабуть це був автопортрет моєї кішки, я люблю котів (усміхається). Краще розповім про свою першу індивідуальну виставку, яка відбулась близько 20 років тому. Це були гіперреалістичні портрети, і хоча ця виставка отримала багато хороших відгуків, гіперреалізм використовує мову фотографій більше, ніж піктографічну мову. Сьогодні я краще вивчив та вдосконалив свою техніку і більше задоволений своїм живописом.
— Які інструменти та фарби ви використовуєте? Можливо, якусь спеціальну техніку?
— Технічно я працюю з живописом традиційного бароко (у послідовних шарах кольору), включаючи сучасні техніки. Кольори, які використовую, є палітрою Zorn, для послідовності нанесення кольорів, якщо живопис вимагає, застосовую «guest colour». Я намагаюся дистанціюватися від фотографічного сприйняття, живопис — це мова. Бачити картину на фото абсолютно не те, що бачити її вживу. Це ще один досвід, і для цього потрібно розуміти мову живопису.
— Скільки часу ви витрачаєте на створення картини?
— Картина може зайняти від одного дня до декількох років, залежно від техніки, яку ви виберете, щоб передати задумане. Для того щоб перенести на картину те, що ви відчуваєте, фарби мають бути використані у правильний спосіб, адже це робота не лише з хімією, а й з великим досвідом.
— Що зображено на ваших картинах?
— Реальність, в якій потрібно жити, зазвичай дуже відрізняється від тієї, в якій ми живемо насправді. Це вдало передає театр, тому значна частина мого живопису має прямий зв'язок з другим поглядом на реальність.
— Проєкт, над яким ви зараз працюєте, створений за українськими мотивами. Що надихнуло вас на це?
— Краса української культури, близькість з театром, обрядами, усвідомлення страждань одне за одного, чи за нечутливу людську природу, таємничість та фантазія, які співіснують із повсякденною реальністю.
— Про що ви мрієте?
— Я мрію про спокій, красу, чесність… Про те, щоб жити в суспільстві, де поважають та люблять один одного.
— Ви ще режисер в театрі, можливо є вистави, які надихнули вас на створення? Які саме?
— Так, живопис і театр для мене дуже близькі види мистецтва. Зараз я готую виставку, більшість картин що на ній будуть, натхненні п'єсами. В моїх останніх двох п'єсах про «Алісу в країні чудес», та «Гамлет», окрім першої, яку я побачив в Україні, це «Лісова пісня», усе пов'язано з українською культурою. Близько 40 картин будуть виставлені в Національній галереї Львова у травні.
— Чи подобаються вам роботи львівських художників? Кого саме?
— Я мав можливість зустріти багатьох митців у Львові, вони мені всі подобаються, я ними захоплююсь. У мене була змогла працювати з деякими з них, керуючи в театрі, та малюючи їх, наприклад: Тамара Горгішелі, Лідія Данильчук, Олег Стефан, Олекса Кравчук, Ярослав Федорчук, та багато інших. Вони не лише чудові художники, а й окрім того, великі люди.
Коментарі
Особистість дійсно цікава!
Маркіяне, будь ласка допоможи Анастасії проілюструвати цей твір. У неї є фото, але вона не вміє це зробити. Напиши . Міркую, що твої поради будуть корисні не тільки Анастасії.
Дякую щиро !
Запрошую до аналізу публікації наших коменаторів-огл ядачів.