(З фенологічного щоденника)
Початок травня. Вранці блукаю зеленим лугом з острівцями різнобарвних квітів. Ростом невеличкі, зате які гарні! Чорні, щойно вириті, і сірі, давніші, кротовини, що поміж ними, зовсім не псують пейзажу. Навпаки, додають краси. Неповторний орнамент, створений Природою!
Панує відносне затишшя. Аж незвично. Тільки час від часу долине з кущів верболозу голос зозулі. Думає про свої пакості: кому яйце підкинути у гніздо. Тільки-от у зозулі кує самець (він), а не вона. Та - мовчить.
На болотах біля берегів Західного Бугу може заскиглити чайка. І то зрідка.
Велично ступає по траві лелека. Пара цих птахів оселилася у гнізді, що на краю села. Шукає лелека здобич для своєї половинки.
На луг частенько навідуються шпаки. Летять сюди з сусіднього лісу, зі садів. Гамору, чвар не влаштовують. Конкуренції нема. Зелений килим лугу з витканим квітковим орнаментом, мов багатий та щедрий стіл. Будь-де знайдеш жучка, личинку. Для всіх вистачить гостинців, кожний урве ласий шматочок.
Де-не-де побачиш жайворонків. Але свої весняні пташині концерти вони вже відспівали. Тепер заклопотані іншими справами - висиджують пташенят. Гніздечка мостять прямо на землі, посеред трави. Це, звісно, небезпечно. Будь-хто може необачно розчавити потомство, навіть корова, яка випасається на лузі. Легка здобич і для хижаків. Та нічого не вдієш. Жайворонки не в'ють гнізд на деревах.
Солов'ї співатимуть увечері аж до світанку.
Мою увагу привернула калина, яка щойно почала квітнути. От диво! На одному з кущів ще збереглися торішні ягоди. Засохлі, під палючим сонцем вони перетворилися на «запечені родзинки». Та таки тримаються, не падають на землю. Виявляється, що й тепер вони не втратили своїх багатьох цілющих властивостей. Так пояснили мені старші. Міцний узвар з них - добрий засіб від кашлю. Цвіт і ягоди поряд. Як не здивуватися?!.
Коментарі