Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (2 голосів)

Людмила вперше за свої студентські роки згодилася погуляти на вечірці у подружки і не поїхала до Одеси. Хоч і до міста всього якихось два десятки кілометрів, те з транспортом у ранковий час сутужно.

Вона рідко приїжджала у село до бабусі Насті, хоч і любила її ще з дитинства. Бувало, за літо так звикне до сільської просторої хати, до місцевих одноліток, до різнобарв'я лугів, що довго по приїзду у затишну міську квартиру приживалася до її замкнутого простору. П'ятий курс медичного інституту, за мірками сільських подруг, — це вже без п'яти хвилин лікар. Людмила на відмінно складала усі сесії. Бабуся Настя благала внучку проситися на роботу у сільську лікарню — з медперсоналом в якій завжди була складна ситуація: “Будеш і мені в поміч, і з житлом проблем не стане", — казала вона. Дівчина, на догоду старенькій, погоджувалася кивком голови і дзвінким переливам довірливого сміху.

... Цього ранку внучка схопилась ще до сходу сонця. На столі уже парувала яєчня і горнятко запашної кави із домашнім молочком.

— Бабуню, а ти проведеш мене через соняхи? — несміло запитала онука,— а то щось лячно...

Стежина ховалася у молоденьких соняшниках, які тільки-но почали зацвітати. На широких листках сріблилася прохолодна роса. Шериіаве листя, торкаючись легенького плаття, немов притримувало дівчину. З горизонту замріяно сходило сонце. Перші промінчики легенько цілували соняшникові голівки. У повітрі терпко пахло чи то воском, чи то цвітом. Над розквітлими соняхами кружляли заспані ранкові бджілки, які, мабуть, заночували тут, щоб першими назбирати солодкого нектару.

Бабуся прямувала першою, збиваючи однією рукою з листя росу, щоб виучка не зарошувалася, а в другій несла гостинця.

Ось перед очима заблищала асфальтована дорога. Вона у сонячному промінні нагадувала річку, яка хизувалася соняховими берегами.

— Люсенько, постій у соняшнику, не виходь на дорогу. Я сама зупиню для тебе авто.

Це був перевірений спосіб старенької. Якщо водій зупинявся їй, то внучку можна сміло відправляти з ним до міста.

Перший автомобіль, як і декілька наступних, промчали, наче оскаженілі, перед самісіньким носом голосувальниці.

...Микола цього літнього ранку їхав від батьків на роботу. Він впевнено кермував службовою “Волгою” і насолоджувався красою погожого ранку. В салоні звучала тихенька музика. Нова поважна посада окрилила чоловіка. Після декількох років роботи в Молдові Микола став високопрофесішим санітарним лікарем. І ось нове призначення. Новий головний лікар одного із Одеських районів зразу ж привернув увагу слабкої статі. Тим паче, що молодий чоловік, як виявилося, ще не нагулявся, і жив, насолоджуючись холостяцьким життям.

Ось так і потрапив Микола на гачок до секретаря цього ж самого району — Олени. Працівниці райкому конче потрібно вийти заміж, щоб мати відрядження за кордон. Чоловік і оком не моргнув, як одного прекрасного дня опинився у РАПСі. Для молодого службовця це була теж немала підтримка та ймовірний посадовий ріст.

...Перед машиною винирнула жінка, яка злилася із сонцем і круглими голівками соняхів.

Скрип гальм наче сполохав відпочиваючий на золотих соняхах вітер. Він війнув, сколихнувши придорожні рослини, обігнав притулену до узбіччя автівку і побіг по дорозі.

— Ви до міста, мамцю? Сідайте скоріше, а то на роботу запізнююсь.

— Та я, я не їду — внучку мою потрібно би до... Іспити у неї...

Із соняхів, наче молоденька сарна, вискочила струнка, худорлява красуня. Вона сором'язливо привіталась і зручно примостилась на передньому сидінні.

— Щасливо доїхати, — уже навздогін побажала бабуся Настя.

Вона і гадки не мала, що зупинила долю для своєї внучки...

Коментарі  

markrk21
+3 #2 markrk21 21.04.2020, 07:51
Зачаровуюсь Вашими оповіданнями!
rektor-malig
+2 #1 rektor-malig 20.04.2020, 10:40
Ігоре Тимофійовичу, прошу звернути увагу як розташувати твір, поправте його, будь ласка

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

Коментарі

Новеньке у блогах

Теодул-вітродув

Тарас Лехман
28 березня 2024

 

5 квітня – день вшанування пам'яті священомученика Теодула, церковного читця, якого 303 року...

Болотяний

Тарас Лехман
25 березня 2024

 

Як тільки відшуміли перші весняні грози, оживає господар боліт – Болотяний (Болотяник). З...

Прокинувся Водяник

Тарас Лехман
24 березня 2024

 

2 квітня – свято Микити.

У давнину наші предки вважали, що саме цього дня після тривалого...

Квітень квітне квітами…

Тарас Лехман
23 березня 2024

 

- У квітні багато квітів – на квітне літо.

- Квітень квітне квітами, а травень красується...

Посієш вчасно…

Тарас Лехман
19 березня 2024

 

Що, де, і коли сіяти, садити весною?.. Що краще садити і сіяти кожної окремої весни, а що...