26 квітня – Неділя святих жінок-мироносиць, перехідне свято у церковному календарі, яке відзначають у третю неділю після Великодня. У цей день також згадують Йосипа Ариматейського і Никодима – таємного учня Ісуса Христа.
Жінки-мироносиці (у Святому Письмі згадується про сімох: Марія Магдалина, Іоанна, Сусанна, Марія Клеопова, Соломія, Марфа і Марія Лазар) у ніч на Воскресіння Ісуса Христа прийшли до Гробу Господнього, щоб за іудейським звичаєм намастити Ісусове тіло ароматичними маслами (миром). Тому жінок звали мироносицями.
У Євангелії від Івана говориться, що першою до Гробу підійшла Марія Магдалина. Коли вона побачила, що Ісуса нема, почала гірко плакати, ридати, бо подумала, що тіло викрали. Тут перед нею постали два ангели і сам Ісус Христос, якого вона не впізнала. Ісус дозвилив ій сповістити іншим жінкам й апостолам, що Він Воскрес.
У християнстві жінок-мироносиць вшановують за те, що вони не побоялися гонінь і першими прийшли до Гробу Господнього, першими сповістили світу Добру Новину про Воскресіння Ісуса Христа.
Слово «мироносиці» тепер в Україні набуло ширшого значення. Такими називають жінок-волонтерів, жінок-лікарів (насамперед військових), медсестер, санітарок, які доглядають за пораненими українськими бійцями...
У народній культурі українців цей день вважається жіночим святом, а всі жінки – іменинницями, мироносицями. Чоловіки мають вручати їм подарунки.
Колись обрядовою їжею була смажена яєшня. Жінки збиралися групами і готували її спільно.
Неділя Мироносиць завершувала весняну молодіжну обрядовість Радоницького тижня (Радуницю).
Ще одна цікава традиція – кумування. Дівчата називали одна одну кумою. А згодом почасти таки ставали кумами...
