10 лютого, з поміж інших християнських достойників, вшановуємо преподобного Прохора Лабедника, ченця Києво-Печерського монастиря, чудотворця і зцілителя, який жив в ХІ столітті.
За переказами, він харчувався тільки хлібом з лободи і водою. Але в голодні роки, а тим паче в лихоліття, коли вороги нападали на наші землі, все палили і руйнували, забирали хліб, Прохір міг перетворити насіння лободи на якісне житнє зерно, рятувати людей від голодної смерті.
Жартують, що до дня Прохора баба на печі охкала, бо ще студень. А як прийдуть Прохір і Влас, то скоро прийде весна до нас.
Народна прикмета говорить: «На Прохора відлига – весна буде теплою». Тому,зачувши тепло, баба злазила з печі.
І таке... Як баба злазила з печі, то вже пкла собі калачі. Такий жарт не вважайте недолугим. Головне, щоб було ще вдосталь запасів борошна, вистачило їх до наступного врожаю. Адже лютий – напівхлібниця, коли половину хліба вже спожито... Інколи доводилось ощадити.
Дай Боже, щоб був достаток, а бабуся пекла калачі!
