На свято Меланії (Меланки) дівчата ходять щедрувати. (Так само у Надвечір’я Богоявлення). Парубки тим часом ходять з Меланчиним вертепом, «водять Козу». Розважають усіх. Добре, що ці давні традиції збереглися.
Повсюди готують багату вечерю з дванадцяти страв. Неодмінно має бути кутя з медом, вершковим маслом і волоськими горіхами.
Наступного дня, як тільки починає світати, та ще й до початку Богослужіння у церкві, хлопчики ідуть посівати. Зерно беруть у рукавицю або торбинку. Бо в кишені кладуть гроші, зароблені за посівання та віншування. Спочатку ідуть до хрещених батьків, близьких родичів та свояків, а потім до сусідів. Коли посівальник зайде в хату, то сіє зерном жита, пшениці, ячменю... і вітає з Новим роком, Василем, бажає здоров’я всій родині, щастя, прибутку.
Перший посівальник на Новий рік – то і є перший «полазник», який приносить до хати щастя. За народними віруваннями, дівчата щастя не приносять, а тільки хлопці. Тому дівчатам посівати не годиться. Зрештою, хлопчик – це образ Нового року.
Вважали, що на Новий рік не годиться пити поодній чарці, а все по дві, щоб «старі довго жили в парі, а молоді пару собі знайшли». Так примовляли за новорічним столом, коли приймали гостей. Пили, але не впивалися!
У народі кажуть:
-Якщо Новорічна ніч тиха та ясна – буде щасливи рік не тільки для людей, а й для худоби.
-Якщо сонце весело зійде – весь рік буде щасливий, добре вродить садовина.
-Рясний іній на деревах і кущах – врожай на збіжжя.
-Меланка Старий рік забрала, а Василь привів Новий.
