(Картинки з життя)
Я довго обмірковував: що подарувати татові на день народження? Перебирав різні варіанти. Нарешті пригадав, як тато обмовився:
- Варто мені придбати новий записник. А то як тільки маю нагально знайти потрібний телефонний номер, копирсаюся-копирсаюся у своїх старих десятках записників і, буває, що не знаходжу... Хоча добре пам'ятаю, що десь колись я таки занотовував...
Отож подарував йому новий записник - об'ємний, ошатний, тут і сторінки позначені алфавітом для прізвищ, імен та ще й розграфлені для зручного запису номерів телефонів, електронних і поштових адрес, додаткової інформації. Тато неабияк зрадів подарункові. Міцно мене обняв, подякував.
Та одного ранку він сидів над записником надзвичайно засмучений, щось занотовував у ньому, водночас гортав сторінки старих записників.
- Тату, чому ти такий засмучений? Можливо, тобі вже не сподобався подарунок? - запитав у нього.
- Ні, навпаки, дуже сподобався! - ще раз запевнив тато і заспокоїв мене. - Ото визбирую інформацію, систематизую її, заново записую прізвища, імена, телефони... і раптом мене охопив жах: до багатьох-багатьох з цих людей я вже ніколи не заталефоную. Вони у Вічності. Нема серед живих багатьох наших родичів, свояків, моїх друзів, приятелів, знайомих, колег по журналістській роботі, однокласників... Тому не викину і старі записники, хай вони залишаються у моєму архіві, як пам'ять про рідних і близьких людей.
Я щиро поспівчував татові, а той мене напоумив:
- Сину, бережи, цінуй дружбу! Дякуй Господу за кожний прожитий день (вдалим він видався для тебе, чи ні - то однаково), дякуй Всевишньому за кожну прожиту мить. Молися за тих, хто відійшов у Вічність!
Коментарі