14 листопада – свято апостола Филипа (Пилипа), після якого настає Різдвяний піст.
Пилип завершував осінні вечорниці – традиційні зустрічі молоді «на вулиці» і запрошував її «до хати». Розпочиналися зимові вечорниці, або Андріївські. Остання назва походить від того, що їх пік припадав на вечір перед святом Андрія. Тривали зимові вечорниці до Святого вечора. Бо Святий вечір і Різдвяні свята належали до сімейних, родинних. Гурти молоді збиралися тільки для постановки вертепу, колядувань на потреби церкви, водіння Кози на Меланчин вечір, щедрувань (щедрували винятково дівчата). Після Різдвяних свят традиційні зустрічі продовжувалися аж до початку Великого посту. А далі знову «вулиця».
Під час зимових вечорниць молодь збиралася у хаті котроїсь з дівчат (як правило, дівчата почергово запрошували до себе на такі зустрічі), або винаймали хату у старших самотніх людей чи у жінок-вдовиць, але також старших. Як плата, допомагали їм у господарстві протягом року.
Народні прикмети:
-На Пилипа іній – на хлібний врожай.
-Мокрий сніг – мокра зима.
-Нема снігу – будеш без хліба (насамперед ідеться про озимі посіви).
-Сильний вітер – у грудні часті завірюхи.
-На Пилипа мороз – кінець листопада і грудень будуть холодними.
