Уявіть собі, любі діти, життя без птахів… Жахливо. Вранці вони ж нам співають, будять, радіють, як і ми, сонцю, гуляють з вітрами. Вони, як і ми, мерзнуть зимою, теж мають голод, смак і люблять нас. Ось у мене є голуб. Справжній друг. Колись я врятувала його від смерті, бо збила машина, крило поломане. Та ще загроза: котові здобич прямо в рот прийшла б.
Жив у мене майже два місяці. Був повноправним членом сім'ї. Із нещасного бідолахи перетворився у гарного птаха. Вчила по-новому літати, коли зажило крильце. Назвала його Гулякою, бо він гуляв по всій квартирі. Дуже любив сидіти у мене на руках і грітися під одягом, смачно поївши. Я була для нього і мамою, і другом, і лікарем. І скажу вам, діти, що птахи – справжні друзі людини.
Отож, знайшла стаю голубів, які приняли Гуляку до себе і тепер кожен день прилітає мій друг до мене, посидить на підвіконні, поїсть з руки смаколиків і знову на волю. Часто заходить на кухню, провірить, чи у мене все гаразд, побуркотить трохи і вилітає. А оце недавно прилетів із своєю подругою: голубкою. Наче на мої розглядини. Що скажеш? Гуляка!
Повірте, як приємно мати незрадливих крилатих друзів. Щоб зберегти нашу дружбу з ними, треба, насамперед, не знищувати їх самих, а також не чіпати їхні гнізда.
Скоро зима – важкий час для птахів. Їжі бракує і не завжди її можна знайти. Тому треба підгодовувати їх, влаштовуючи їм «пташині їдальні», розвішуючи годівнички на деревах, кущах.
Отож бережімо й захищаймо наших пернатих друзів і помічників!
Чекаю на ваші листи, любі діти. Поділіться зі мною теж із своїми пригодами і допомогою птахам. Чекаю на цікаві історії, бо дуже люблю цих хитрунів.
Коментарі