Все в блогах
Розбишака
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 80
22 грудня – свято великомучениці Анастасії, яку вороги християнства спалили живцем 300 року.
За астрономічним календарем, ніч на Анастасії є найдовшою у році. Та не так темрява лякала людей, як сильний вітер на Насті. Його називали «розбишакою». (Тільки не праведну дівицю. Навпаки, молилися до неї, щоб утихомирити негоду).
Народні прикмети:
-Якщо цього дня зірвався сильний вітер, ламає дерева, скидає з хат стріхи, то така негода може тривати аж до Різдва Христового.
-Сильний вітер сніг у полі розмітає – хліба не прибуде.
-У полі снігу не густо – в коморі буде пусто.
-Тихий день – гарне Різдво.
-Мороз – Різдво буде скрипуче (з морозом).
-Зима любить ніч, а літо любить день.
-Зима день на поріг не пускає, а літо ніч проганяє.
Ворожили на цибулі
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 84
20 грудня – свято Ігнатія Богоносця.
Колись у цей день селяни вдавалися ще до одного «прагматичного» засобу, аби дізнатися про оптимальний час майбутньої весняної сівби. Пізно ввечері клали на теплу піч розрізану на три рівнх частини цибулину і кожн її скибку злегка посипали сіллю. Клали вряд –зі сходу на захід. Вранці перевіряли, яка скибка розрізаної цибулини найбільше зберегла вологи: перша зі сходу – сівба буде рання; друга – середня; третя – пізня.
Дівчатам, які ще не вийшли заміж, у цейдень нагадували: «До Різдва можна справити заручини». Звідси й приказка: «Гнат квапить дівчат».
Народні прикмети:
-Гнат на санях –на возі не скоро поїдеш. (Будуть сніги і морози).
-Мокрий Гнат – кидай сани.
Мерзне куций хвіст...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 122
-Грудневі морози не відступають, холодна погода встановилася надовго – влітку будуть спекотні дні.
-Мокрий грудень (сніг з дощем) – мокрий початок літа.
-У грудні і в зайця мерзне куций хвіст.
-Білка «затулила» мохом вхід у дупло і не вилазить зі свого гнізда – на мороз.
-Білка споживає багато запасів – чекай похолодань.
-Грудневі морози – це зими палке вітання.
-У грудні сипле снігом – влітку буде сипатися зерно у засіки.
-Хто знає, якою вся зима буде... Але чим більше у грудні снігу – тим краще для хліба.
-Замети з першого снігу – вродить ячмінь.
-Сподівайся від нього добра, як від грудня погоди...
-Сумно, як в грудню пополудню...
-Туман лягає на землю – буде відлига.
-Перед відлигою ліс чорніє.
-Шерсть у зайців побіліла – фенологічна зима вже близько.
-Пташки поховалися – на мороз.
-Перший сніг з бураном – зима ще не настала.
-Круг навколо сонця чи місяця туманний – до завірюхи й морозу.
-Кожух зимою всякому любий.
-Взимку кожухова латка як рідна матка.
-Коні зимою лягають на сніг перед снігопадом.
-Взимку літа не наздогнати.
-Схід сонця у тумані – на відлигу і можливий снігопад.
-Лапатий сніг скоро тане.
-Північний та східний поривчасті вітри – на тривалий холод; південний і західний – на сніг.
-Вітер дме, а інею немає – бути бурану.
-Якщо у димарі гуде вітер – до морозу.
-Вовки біля осель взимку – до холоду і голоду (дороговизни хліба).
-Горобці пожвавішали і зацьвірінькали під час тривалої негоди – можна чекати гарної погоди.
-Горобці збирають біля курятників пух і піря – через кілька днів очікуй сильних морозів.
-Ворони дружно розкаркалися – на відлигу.
-Ворони і галки кружляють у поітрі – перед снігом; сідають на сніг – до відлиги; сідають на вершини дерев – до морозу; на нижні гілки – до вітру.
-Вугілля на жарівнику швидко розгорається від запаленого сірника, не потрібно дути на нього – на мороз.
Елевтерій, снігом посій!
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 86
15 грудня – свято Елевтерія, мученика, який загинув з Христову віру 305 року.
У давнину цього святого просили: «Елевтерій, снігом посій!», бо тоді зиа буде гожа для врожаю.
Народні прикмети:
-Сніг глибокий – врожай хороший.
-Зимабез снігу – не бути хлібу.
-Якщо падають великі лапаті сніжинки – до відлиги; дрібні – після снігопаду може вдарити мороз.
-Якщо цього дня дощ (або мокрий сніг з дощем) – літо буде вологе.
-Після Елевтерія ведмідь у барлозі не дрімає, а міцно засинає.
-З цього дня річкова та озерна риба глибоко залягає на дно.
Повертає на літо
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 95
12 грудня – свято Спиридона.
У народній уяві його вважають захисником людей від темних сил, насамперед відьом. Він постає в образі молодого парубка, якого відьми хотіли спалити живцем на хресті. Але за допомогою молитви до Бога він вдало протистояв їм. Це – суто українська прадавня язичницька легенда, у якій згадується і про Лису гору, що в Києві.
Хоч ночі ще довгі, однак цей день знаменує, що незабаром (з 22 на 23 грудня) відбудеться поворот сонця на літо, а зими на мороз. Саме з дня Спиридона люди активно готувалися до Різдвяних свят: прибирали у хатах, купували обнови, кололи поросят, щоб мати на столі свіжину. Парубки й дівчата мали ще й такі приємні клопоти: потрібно було подбати про костюми, маски та іншу атрибутику для різдвяного вертепу, дні Меланки. У винайнятій хаті вечорами збиралися на вечорниці-репетиції.
Народні прикмети:
-Якщо Спиридонів день ясний, тоді 1 січня буде ясна погода.
-Який Спиридон – такий Новий рік (Василь).
-Звідки вітер на Спиридона – звідти буде у березні.
-Якщо на Спиридона небо похмуре, сонця мало, нема морозу – Новий рік доведеться зустрічати за похмурої погоди, буде відлига.
-Ранок сонячний, але без морозу – поспішати з ранньою сівбою не варто, бо весна людей обманить.
