Бібліотека дитячих творів
1 1 1 1 1 (11 голосів)

– Ну привіт, донечко, – пролунав чийсь голос з темряви, як тільки Вітрана перемістилася в незмірний лабіринт печер, поблизу гірського водоспаду.

Згодом перед очима блідої дівчини постала і сама власниця репліки. Це була висока та худа жінка незвичайної краси, з такими ж мигдальними очима та кучерявим волоссям, як і у Вітрани. Проте у Амелфи (а це була саме вона) воно було чорного кольору та ледь доходило до гострих ключиць, а біля лівого ока виднівся невеликий шрам.
– Здраствуй, мамо, – нехотячи сказала Вітрана.
– Присядемо? Може хочеш чаю, такого смаку ти ще ніде не пи…
– Тобто після 16 років мовчання, перше, що тобі спадає на думку – запропонувати мені чаю?!! – раптом голосно прокричала дівчина.
– Невже наша люба директорка так і не навчила тебе манер? – саркастично сказала жінка. – Заспокойся і послухай… Як ти влучно замітила, пройшов великий відрізок часу після того, як я востаннє бачила тебе. Але я повернулася не для того, щоб вислуховувати претензії. Мені потрібна твоя допомога.

Тим часом у пансіоні Арадна стояв справжній безлад. Як тільки Марфа, не знайшовши ніде найкращої подруги, побігла розказати про все пані Скляренко, вчителі відразу ж кинулися шукати пропажу. Бал скасували в самому його розпалі, тому бідна Варна залишилася стояти в залі зі сльозами на очах. В кабінеті пані Кахній, натомість, стояла гнітюча тиша. В кріслі сидів розлючений тато Вітрани, спопеляючи поглядом якусь химерну штуковину на столі директорки, поки та безрезультатно виглядала в пошуковому дзеркалі розташування дівчини.
– Колояр, послухай, – нарешті заговорила пані Кахній, – я знаю, що ти дуже сердитий і схвильований… повір, я не розумію, як вона змогла втекти. Проте є і хороша новина, я все ж знаю, відносно, до кого пішла Вітрана.

Піднявши важкий погляд нефритових очей, пан Яровий лише нетерпеливо зігнув брову.
– Вітрана у Амелфи. 16 років тому вона не померла, а лише безслідно зникла, залишивши вас на мене. Ось її записка.

Раптом у кабінет ввірвалася розгублена пані Скляренко і, щось тихенько прошепотівши директорці на вухо, відразу ж вийшла. Пані Кахній різко підійшла до вікна і, здивована, уважно почала розглядати сольферинові спалахи на фоні цілком сірого неба.

– Ну то як, ти згодна?
– Я допоможу тобі, але з однією умовою.
– І що ж ти хочеш?
– Правди…

Коментарі  

yana_madynyak
0 #10 yana_madynyak 23.06.2020, 19:04
Цитую Aleksa_Kiral:
Цікаво, а продовження буде? ;-)

Дуже дякую! Звісно, уже працюю над наступною частиною
Aleksa_Kiral
+1 #9 Aleksa_Kiral 22.06.2020, 20:25
Цікаво, а продовження буде? ;-)
yana_madynyak
0 #8 yana_madynyak 17.06.2020, 13:40
Цитую julia_tatsynets:
Надзвичайно гарно! Щаслива, що маю таку творчу сестру!

Дуже дякую, сестричко!
julia_tatsynets
+1 #7 julia_tatsynets 16.06.2020, 18:13
Надзвичайно гарно! Щаслива, що маю таку творчу сестру!
yana_madynyak
0 #6 yana_madynyak 03.06.2020, 22:12
Цитую Wladislaw:
Цікаво, проте посередині абзац обривається на півслові. Якщо це помилка, то прошу виправити.

Дуже дякую за спостережливіст ь. Виправила свою помилку!
Wladislaw
+1 #5 Wladislaw 03.06.2020, 10:53
Цікаво, проте посередині абзац обривається на півслові. Якщо це помилка, то прошу виправити.
yana_madynyak
0 #4 yana_madynyak 01.06.2020, 20:35
Цитую VasylT:
Інтригуюче... Наступна частина буде?

Дякую! Безперечно, планую як мінімум 8 частин
yana_madynyak
0 #3 yana_madynyak 01.06.2020, 20:35
Цитую Maksimka:
Цікаво і зрозуміло. Сподобалось! :-)

Дуже вдячна за коментар!
VasylT
+2 #2 VasylT 01.06.2020, 00:05
Інтригуюче... Наступна частина буде?
Maksimka
+2 #1 Maksimka 31.05.2020, 18:29
Цікаво і зрозуміло. Сподобалось! :-)

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

 

Коментарі