Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)

Андрійкові виповнилося три рочки. Та енергії в ньому стільки, як у всіх атомних електростанціях світу, разом узятих. Не те що хвилинки – секунди не міг без руху. Сидіти і спокійно гратися численними іграшками було не для нього. Він мав кудись нестримно летіти, стрибати, бігти, щось трощити, ламати, перевертати, у щось гриміти, стукати, малювати, дерти і т. д. і т. п. Ми не раз сердечно вибачалися перед сусідами поверхом нижче за шум, який він постійно здіймав.

За це мати тільки лагідно покрикувала на нього.

Зате я інколи не мав сил стерпіти і після неодноразових зауважень йшов до нього і смикав за волосся або долонькою давав понижче спинки. Він починав плакати. Але не так, легко плакати, а невтішно ридати-завивати, аж тільце смикалося. Крізь рясні сльози дивився на мене так жалібно і беззахисно, що серце моє завмирало. Та я тримався. Мужньо і незламно Хотів був суворим батьком і справедливим.

Але перед кого героєм прагнув виглядати? Перед янголятком-дитинкою? Ненька ж (бо серце її – не камінь) одразу бігла приголублювати його, цілувати і заспокоювати.

Хоч і моє, батьківське серце, не було спокійним, але я тримався і на його плачі-сльози не давався. В той же час і мені було гірко, що дитина зростатиме у нелюбові до занадто суворого тата, та інакше я не міг. У мені жило моє дитинство, що слово батька-матері – закон.

…Малий завше ночував у окремій кімнаті.

Тої ночі він крутився і зітхав. Я раз за разом звично покрикував на нього: «Чш-ш-ш… Спи-и!» Але Андрійко на мить замовкав, а потім знову починав зітхати-рюмсати.

Раптом чую: вилазить зі свого ліжечка і у напівтемряві чепеляє до нашого з дружиною ліжка. Минувши сплячу маму, нечекано для мене лягає не їй, завжди люблячій і всепрощаючій, а мені на груди, обіймає за шию і шепоче: «Погано, погано…» Від несподіванки у мене аж сльози на очах: «Як? Чому саме до мене? Адже я часом до нього занадто суворий…»

Миттю ми піднялися, увімкнули світло, зміряли температуру. Підвищена. Мати, яка була за домашнього самоучку-дохтора, почала лікувати дитя. З допомогою офіційної і народної медицини, а також набутого досвіду, бо вже другу дитину ростила.

Скоро маленький заснув у пресолодких і лікувальних обіймах найріднішої.

Я ж заснути не міг. Тихо-тихо гризла совість – невмирущий страж людської душі: «Справді, чому я інколи такий невитриманий до дитинки? Чому грубим окриком і навіть фізично (хоч і зрідка), та всетаки караю її? Щоб відчувала тверду батьківську руку. Дитя ж, виявляється, довіряється мені навіть більше, як неньці. То як це не цінити, я-ак?..»

Коментарі  

РекторМАЛіЖ
0 #1 РекторМАЛіЖ 06.01.2020, 21:04
Багато корисного із цих розповідей про свого маленького Андрійчика можуть почерпнути юні журналісти і прозаїки МАЛіЖ.
Бажаю Вам удачі і творчості. Пишіть уже сьогодні і не відкладайте на завтра, бо думки як приходять, так і швидко тікають...

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

 

Коментарі

  • Старий дуб стоїть...

    ВалентинаТарчинець ВалентинаТарчинець 14 жовтня 2021
    Прочитала на одному подиху, не відриваючись.
     
  • Слова під плащем

    ВалентинаТарчинець ВалентинаТарчинець 14 жовтня 2021
    Таке рідко прочитаєш, це вдалося зробити ...
     
  • Золотава осінь

    ВалентинаТарчинець ВалентинаТарчинець 14 жовтня 2021
    Надихаюся свіжим повітрям Вашої осені.
     
  • На хвилі осені

    ВалентинаТарчинець ВалентинаТарчинець 14 жовтня 2021
    Пані Катерино, мені віршована осінь ...
     
  • На хвилі осені

    markrk21 markrk21 13 жовтня 2021
    Килим витканий із листя, а вірш - з ...
     
  • На хвилі осені

    admin-malig admin-malig 12 жовтня 2021
    У кружлянні вальсу побачила осінь авторка ...
     
  • Старий дуб стоїть...

    Ісаєвич Ісаєвич 12 жовтня 2021
    Кому треба знання з біології про дуб, тут ...
     
  • Слова під плащем

    Ісаєвич Ісаєвич 12 жовтня 2021
    І я спихну на ОСІНЬ Це Осінь винувата ...
     
  • Золотава осінь

    Ісаєвич Ісаєвич 12 жовтня 2021
    Тут кожен рядок наповнений змістом, тому ...
     
  • Слова під плащем

    markrk21 markrk21 11 жовтня 2021
    Оленко! Спасибі за такий вірш!

Новеньке у блогах

На хвилі осені

Катерина Говера, м. Івано-Франківськ
12 жовтня 2021

Осінь – твій килим витканий із листя,
І плаче небо укриваючи своїм плащем.
Міради дощових краплин...

Золотава осінь

Катерина Говера
11 жовтня 2021

Сьогодні осінь стукає в віконце,
На дворі листя опада.
І вже не гріє, тільки світить сонце,
А...

Слова під плащем

Олена Федюра
11 жовтня 2021

(верлібр)

Осінь
Теплом на долоні,
Вітром між пальців,
Вологістю очей
Свідчить про свою присутність.

Старий дуб стоїть...

Маркіян Лехман
03 жовтня 2021

У прекрасному селі Добрячин Червоноградського району біля церкви Воздвиження Чесного Хреста...

Многая літа!

Маркіян Лехман
01 жовтня 2021

Поетеса, перекладач, член Української асоціації письменників Людмила Антонівна РЖЕГАК...