Мене Тихоном назвали,
Родом з України.
У Полтаві народився,
Мовлю Солов'їною.
Мама з татом аж до лютого
Говорили по-російськи.
Та війна з руснявими
Їм промила мізки.
Я пишаюсь татком мужнім!
Він боронить Україну!
А кохає своїх рідних
Співучо-мелодійною.
І матуся моя рідна
Мови не цурається,
Та полтавський міцний суржик,
Як реп'ях чіпляється.
Бабусина мова влучна,
Мудра та казкова.
Приказку сказала –
Немов відрубала.
– Пам'ятай усе життя, –
Мене наставляла, –
Щире слово, добре діло
Душу й серце обігріло.
Спілкування з однолітками –
То окрема тема:
Для когось – то аксіома,
Комусь – теорема.
Ми ж, маленькі українці,
Кров'ю й потом зрощені,
Звідкіля ж у нас беруться
Ті слова "масковськії"?
Інтернет, ТікТок, мережі
І контент російський,
Всюди там дурний "язик" –
Приховане військо.
Любі друзі, майте розум,
Серцем відчувайте ,
Язик – то є інструмент.
Мову зберігайте!
Вірші
Мовне питання
- Автор: Тихон Михайлов, 11 років, Полтава, Україна, Науковий ліцей №3 , літературна студія "Перевесло"
- Перегляди: 187
Коментарі
Можна ще сказати, що нікому не потрібна поезія, яка не має здатності змушувати людей думати.
Тихон Михайлов пише саме такі вірші, які переконують читача ідеєю автора.