Я би хотіла туди повернутись,
Де мама приносить цукерку з роботи,
І не дратує платтячко скуте,
І казка тривожить замість турботи.
Якось в обійми взяла на удачу
Дерево дуб на шкільному подвір’ї…
Вірю на слово усім, кого бачу,
Й нишком краду зі стола апельсини.
У бібліотеці всесвіт багатий,
Уява малює сюжети відверті
Про злого дракона чи фею крилату –
Такого не знайдеш ув Інтернеті.
Дорога у школу, малюнки на парті,
Знову набійку із туфельки збила.
Мої халабуди – то судна пернаті,
Глобус безмежний – моя то квартира.
Знову вертаюсь у миті дитячі,
Голкою пальця раптово вколола,
Шила спідницю для лялечки Таї,
Чом би мене не назвати Аврора?
Танці, калюжі, намокли шкарпетки,
Байдуже. Сонце за обрій не сіло.
Ввечері бабця зготує котлетки,
Цибулю випльовувать буду несміло.
***
Копійка в кишені, друзі назавжди,
Інших не знаю слів, окрім як правди.
Боюся спинитись, бо мить не чекає,
Дитячі моменти гучно зву раєм.
Коментарі
Підтримую думку друзів і кажу: Молодець! Вірш чудовий, цікавий, повертає читача у своє дитинство.