Навпомацки олівчиком у тиші
Воркує серце напівголі вірші.
Боїться промахнутися словами,
Боїться, що підгледять чорні ґави.
У серця крила дещо ілюзорні,
Та ніч пускає чудеса назовні.
Рядочки пахнуть медом і полином,
Ледь устигають за бурхливим плином.
Папір у ковдрі ніжиться і плаче,
Нічиця літня цілиться в гаряче.
Пташки у серці дихають над силу,
Їм інколи замало вітру з виру.
Їм темно в очі, болісно у груди,
Їм з клітки вийти байдуже в нікуди:
Щемить усюди та стріляє чадом,
Навмисно в спину трафить щільним градом.
Серденько тішать сонячні примари,
Колотиться, стрибає понад хмари,
Співає зрання напівголі вірші
Слухачці вічній – вірній пані тиші.
Вірші
Нічицею викоханий вірш
- Автор: Євгенія Семенова, 17 років - Полтава, Україна
- Перегляди: 64
Коментарі