На конкурс 19-го фестивалю в номінації "Поезія"
Мою буденну сутність вкрала доля,
Сховав її далекий родич - час.
Залишилась ні з чим, як та неволя
Покинута й самотня між гримас.
Мелодія душі враз врятувала,
Порадила уникнути дзеркал,
Безбарвний лютий сон пофарбувала
У колір скла - твій цінний ідеал.
Невже цього достатньо для падіння ?
Хіба це допоможе у біді ?
Шепоче тінь про повне божевілля,
Всміхається їй зіронька тоді.
Шукає мою душу тихий спогад,
Знаходить лиш стихії аромат.
Безмежний і летючий світлий здогад,
Ув'язнена свідомість - результат.
Коментарі
Дякую гарно!
Дякую за приємний відгук!
Вдячна за відгук!
Дякую!