І знов серпневий дощ. Гримить далеко,
Прокинувсь неба шумний передзвін.
Не жде вже долі зранений лелека,
В самотньому гнізді ночує він.
Його вже тут нічого не тримає –
Летіти нікуди. В лелек нема ж сім'ї.
Не вміє плакать. Дивиться й чекає
Кінця дощу і серпня. Щоб в гаї,
Далекі звідси, утекти й згубитись
І не вернутись в дім, що опустів.
Гнізду лелека допоміг розбитись,
В калюжі гілочки чекають водіїв.
Нічний серпневий дощ. Лежить лелека,
Не зранений – розбитий – у воді.
Його знайдуть. До ранку ще далеко.
Не вміють сáмі жити молоді.
Вірші
Спустошений дім
- Автор: Олена Федюра, 16 років, член МАЛіЖ - м. Червоноград, Львівська обл., Україна
- Перегляди: 349
Коментарі
Не розумію і цього рядка (Кінця дощу і серпня. Щоб в гаї,)До чого тут гаї? У серпні чекає серпня.
Попрацюй над віршем. Він хороший і задум добрий!