Бібліотека дитячих творів
1 1 1 1 1 (1 голос)

І знов серпневий дощ. Гримить далеко,
Прокинувсь неба шумний передзвін.
Не жде вже долі зранений лелека,
В самотньому гнізді ночує він.

Його вже тут нічого не тримає –
Летіти нікуди. В лелек нема ж сім'ї.
Не вміє плакать. Дивиться й чекає
Кінця дощу і серпня. Щоб в гаї,

Далекі звідси, утекти й згубитись
І не вернутись в дім, що опустів.
Гнізду лелека допоміг розбитись,
В калюжі гілочки чекають водіїв.

Нічний серпневий дощ. Лежить лелека,
Не зранений – розбитий – у воді.
Його знайдуть. До ранку ще далеко.
Не вміють сáмі жити молоді.

Коментарі  

Aleksa_Kiral
0 #2 Aleksa_Kiral 20.06.2020, 12:43
Хороший вірш і ідея також ;-)
Ігор Дах
+1 #1 Ігор Дах 04.01.2020, 19:24
Оленко, щоб писати про лелек потрібно переконатися в тім що у них немає сім'ї. Старі лелеки ще до того, як мають відправитися у далеку путь, будують для себе нове гніздо, а своє залишають молодим.
Не розумію і цього рядка (Кінця дощу і серпня. Щоб в гаї,)До чого тут гаї? У серпні чекає серпня.
Попрацюй над віршем. Він хороший і задум добрий!

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

 

Коментарі