На конкурс фестивалю «Рекітське сузір'я – 2021»
Вона спалила досвід зародково,
Буденність її змістом зацвіла.
Засяяла у спектрі лазурово
Відчули спалах ніжності слова.
Вона – матуся, і крізь всі епохи,
Століття, покоління і світи
Відтінки зблиснуть світлом лише трохи
Для неї в Бога доленьки проси!
Вона навчає, пестить і голубить,
В амбіціях порадить не рости.
В обіймах вічних серця не загубить –
Відтінки мрій позбавлять самоти.
Ось райдуга – безсмертний потяг сили,
Невтомні руки змісту досягли!
Спаливши сонце, ті безмежні схили
В глибинах її серця полягли.
А очі віддають глибокий погляд,
Присутності моменти тінь палять.
Ховається від неї зір світогляд,
Гранітний голос вчиться промовлять.
Вона ж дарує сонця мерехтіння,
Безмежжя різних місій у собі.
Любов, моменти, щастя і спасіння
Шепоче вітер лагідно – тобі!
Коментарі
Дякую велике!
Вдячна!
Дякую Вам щиро
Спасибі!