Якби ж війна – то келих кришталевий,
що можна легко й будь-коли розбить
і, яму виривши у день оцей жовтневий,
всі друзки вже навік туди зарить…
Якби ж то дощ – то материнські сльози,
прощальні ниточки з життям синів,
які не рвуться ані від морозів,
ані від самих теплих літніх днів…
Які не рвуться вже во віки вічні,
бо не з очей, а серця струменять…
Бо не для війн сини і не для січі.
А дзвони поминальні все кричать!!!
Якби ж слова вождів не фальш кували,
сокир війни давно вже не було б.
Народи свої руки поєднали б
й від крові втерли б стомлене чоло.
Вірші
Якби
- Автор: Крістіна Товтин, 17 років, член МАЛіЖ - м. Ужгород, Україна
- Перегляди: 177
Коментарі