Розгулялась віхола по степах,
Поблукала заметіль по лісах.
Та й помчали до вершин, до гір.
І сидять там тихо до цих пір.
Надворі лютий хазяйнує.
Він сердито на них лютує:
«Ану хутко посилайте по краю морози».
Вітер доносить до них його погрози.
Всім людям робіть холодно,
А тваринам у лісі - голодно
Доведіть, що ваша мати - зима,
Що сильніших від неї нема».
Зима ж йому відповідає:
«Я напрацювалася, сил більше немає.
Це не початок мій, це - кінець.
А ти ще трудися, бо ти - молодець!»
Вірші
Сердитий лютий
- Автор: Міша Белень, 15 років - Міжгір'я, Україна
- Перегляди: 250
Коментарі