Сьогодні вкотре почалась весна,
Тільки на цей раз вже у лютому.
А ми для когось - досі незабутніми,
Проте для інших - поки що в майбутньому.
Провислий дріт - наш вигляд із вікна.
Зима стабільно грає проти правил.
Не втримала снігів стара струна,
Лютневий дощ тому вініл поставив,
І крутить вітер музику-вінтаж,
В той час, як ми, ходячий постмодерн,
Часом не хочем глянути наверх,
Порахувати кількість рівнодень,
Затверджених в життєвий репортаж.
Нечитаних газет, дощів, снігів
Щороку йде мільйонами в тираж,
І тільки трішки висохлих слідів.
Вірші
Зимовий дощ
- Автор: Метафора +1 (Олена Федюра, 17 років)
- Перегляди: 117
Коментарі
Щиро дякую за коментарі!
А ДАЛІ:"... Не втримала снігів стара струна,
Лютневий дощ тому вініл поставив,
І крутить вітер музику-вінтаж..."
А ДАЛІ ще крутіше: "...Нечитаних газет, дощів, снігів
Щороку йде мільйонами в тираж,
І тільки трішки висохлих слідів."
А КОЛИ ПРОЧИТАВ У markrk21: "УНІКАЛЬНО!", то захотілося й собі знайти ПІДХОДЯЩЕ СЛІВЦЕ. І здається знайшов - "ЦЕ ДУЖЕ, ДУЖЕ ФАЙНО, авторко Олено Федюро!" ДЯКУЮ!