У грудні 2019 року в місті Ухань виник спалах інфекційної хвороби, у березні 2020 визнаний ВООЗ пандемією й отримав офіційну назву «коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)». Змінилося життя всієї планети, вірус доторкнувся до всіх аспектів людської діяльності. Фондові ринки падають, туризм зупинився, ціни на нафту стали від’ємними та т.д. Усі втрачають гроші, дехто, на жаль, життя.
Для кожного з нас карантин був важким випробовуванням. У тому числі й для мене, моїх друзів і однолітків, адже ми зіткнулися з дистанційним навчанням. Про нього я не можу писати без сарказму та іронії, ви могли це зрозуміти по заголовку. Тільки гумор рятував, коли рука билася в конвульсіях від написання конспектів 24/7, мозок перетворився на плавлений сир, а мішки під очима стали глибшими, ніж Маріанська впадина. І я з двома нервовими клітинами старалася тримати оцінки на високому рівні. Це не перебільшення. Таким було моє дистанційне навчання.
Інтерв’ю учнів з різною успішністю з трьох шкіл Мукачева дає можливість проаналізувати та оцінити, як проходило навчання під час карантину.
1. Коли повідомили про те, що навчальні заклади перейдуть на дистанційне навчання, як ви думали воно буде проходити?
Респондент 1: «Я була вражена, не очікувала такого повороту подій. Думала, що буде потрібно постійно спілкуватися з вчителями, вони задаватимуть задання і як в школі все пояснювати».
Респондент 2: «Можливо, вчителі проводитимуть уроки онлайн, пояснюватимуть, але більше була впевнена в тому, що будуть просто давати завдання, певний час на опрацювання й виконання, а потім перевірятимуть».
Респондент 3: «Я відчула натхнення, була сповнена сил вчитися й старанно працювати. Думала, все буде злагоджено та цікаво. Красиво? А тепер правда. Я хотіла уникати навчання».
Респондент 4: «Я була шокована. І, якщо чесно, думала, що це буде і важко, і легко. Оскільки я не сама чесна дитина, більшість домашньої я списувала (включаючи контрольні). Але дуже зраділа, коли побачила свої річні оцінки».
Респондент 5: «Я одразу зрозуміла, що для деяких (для мене так само) це буде провал».
Респондент 6: «У нас будуть відеоуроки й навчання буде в онлайн режимі».
Респондент 7: «Коли я вперше почула про дистанційне навчання, то думала, що це онлайн-уроки, де нас будуть вчити наші вчителі, й буде весь клас».
2. Ви сумлінно виконували завдання з самого початку або почали, коли вже просили здавати вчителі? І чи, взагалі, вони вимагали?
Респондент 1: «Я почала виконувати завдання не відразу, а два тижні майже нічого не робила. Далі почала щось вчити. Вчителі не вимагали виконання завдань. Звісно, що це [вчитися] потрібно було робити, але ніхто не змушував».
Респондент 2: «Виконувала все з самого початку, але тільки саме необхідне».
Респондент 3: «Перші кілька тижнів старалася все виконувати й здавати вчасно. Потім завдання почали накопичуватися і роботи здавалися на прохання вчителів».
Респондент 4: «Якщо бути відвертою, я все робила в останні дні, в останні хвилини та секунди. Вчителі не всі вимагали здачі домашніх завдань, а от контрольні – так (це зрозуміло)».
Респондент 5: «Ні, я виконувала завдання лише з тих предметів, які знала. Вчителі не вимагали, вимагала мама».
Респондент 6: «Мені здається, що всі почали робити завдання, коли вчителі почали вимагати. Так, але не всі».
Респондент 7: «Зізнаюся. Я домашні завдання почала виконувати тоді, коли вчителі питали, чому клас не відсилає виконані завдання. Головний нюанс – завдання були на сайті школи, куди ніхто не заходив».
3. Чи допомагали вчителі, якщо матеріал вам був не зрозумілим? Відчувалося взаємозв’язок між учителями та учнями?
Респондент 1: «Деякі так, але з більшістю під час карантину я навіть ні разу не спілкувалася. Ні, не відчувався».
Респондент 2: «Ні».
Респондент 3: «Учителі намагалися допомагати нам усім, як могли, та подавати матеріал у максимально доступній формі. Відчувався повний взаємозв’язок між учнями та вчителями».
Респондент 4: «Навіть не знаю, як на це питання відповісти. Можу лише сказати, що в тих, хто списує, усе добре. Тим самим і зв'язок не дуже відчувався».
Респондент 5: «Насправді, навіть якщо не розуміла матеріал, я не зверталася до вчителів, мені некомфортно з ними спілкуватися поза школою. А весь матеріал, який не зрозуміла, шукала в Інтернеті».
Респондент 6: «Ні. Не було ніякої взаємодії».
Респондент 7: «Якщо були питання, то вчителі з радістю відповідали, але, в основному, відповіді на них я шукала власноруч, користуючись книгами, зошитами та Інтернетом. Зв'язок між вчителями та учнями відчувався, але трішки. В основному, тісний зв'язок був між самими учнями».
4. Як опишете одним словом дистанційне навчання?
Респондент 1: «Мука».
Респондент 2: «Одним? Це важко. Там тисяча негативних і нецензурних слів. Нехай буде «ніяке»».
Респондент 3: «Стрес».
Респондент 4: «Одним словом мені не вдається. «Веселуха по повні вуха»».
Респондент 5: «Хаос».
Респондент 6: «Жах».
Респондент 7: «Терпіння (якого немає)».
5. Що було найважче для вас?
Респондент 1: «Опрацювати весь навчальний матеріал самій. Адже, коли не має того, хто пояснить, досить важко».
Респондент 2: «Випросити готове завдання в однокласників».
Респондент 3: «Опанування нового матеріалу самостійно і знаходження вдома, бо важко налаштувати себе на навчання».
Респондент 4: «Алгебра і геометрія».
Респондент 5: «Мені не було складно, адже ніхто не контролював».
Респондент 6: «Те, що вчителі не пояснювали матеріал, і потрібно було самостійно навчитися».
Респондент 7: «Найважчим було догодити всім вчителям. Деколи доводилося робити контрольні роботи й о 11 годині вечора, бо не встигала. Деякі вчителі надсилали завдання за 30 хвилин по опівночі, а готову роботу потрібно було надіслати на наступний день о 10 годині ранку й не пізніше. Також було важко тому, що потрібно самостійно опрацьовувати купу інформації з різних предметів. У школі вчителі пояснюють коротко і зрозуміло, а також ти їх можеш спитати, що не розумієш. А вдома цього немає».
6. Якщо необхідно буде ще раз перейти на дистанційне навчання, ви б з радістю це зробили?
Респондент 1: «Краще, щоб ніколи такого карантину не було. Звісно, що я трохи покращила свої оцінки, але в школі краще, ніж постійно бути вдома».
Респондент 2: «Звичайно, в кінці 11 класу я була б відмінницею».
Респондент 3: «Скоріше ні, ніж так. Дуже важко сказати. Я б з радістю відмовилася від навчання».
Респондент 4: «Напевно, що так, але на моєму прогресі в навчанні це добре не відіб’ється».
Респондент 5: «Ні, я б не хотіла повертатися до дистанційного навчання. Адже зважаючи на те, що це було набагато легше, мій мозок запам’ятовує дедалі менше, а також я забуваю і ту важливу інформацію, що вивчила».
Респондент 6: «Звичайно, що не з радістю».
Респондент 7: «З одного боку, дистанційне навчання дало мені більше часу на підготовку до ЗНО, бо під час звичайного навчання була купа домашнього завдання, після виконання якого бажання готуватися до екзаменів зникало, а також я покращила навички користування комп'ютером, які стали незамінними за ці декілька місяців. З іншого боку, матеріал засвоювався дуже погано і не було в кого спитати, коли щось не розуміла, а також цього року я випускниця, і час, що залишався до кінця навчального року, я не змогла провести з рідними вчителями й класом, за якими, безперечно, сумуватиму».
Отже, можна дійти висновку, що та учні, і вчителі по-різному ставилися до дистанційного навчання. Більшості було важко налаштувати себе на опрацювання і засвоєння нового матеріалу вдома, де не має такої атмосфери як в школі та постійного спілкування з вчителями. Не всі педагоги тісно співпрацювали з дітьми, можливо, тому, що за стільки років праці їм було необхідно відновити нервову систему.
Коментарі
Вітаю!
Гарно дякую!
Гарно дякую!
Дуже приємно! Дякую
Приємно чути!
Дякую за коментар!