Як часто ви чуєте твердження “природа - наш дім”? Чи погоджуєтеся з ним? Особисто я вважаю, що цитата “приходячи в гості до природи, не роби нічого, що вважав би непристойним робити в гостях”, більш слушна. Хіба ж не так воно є? До того, як люди “завітали” на Землю, природа існувала. Та й після того, як зникнемо, вона буятиме й відновлюватиметься, тільки вже, на жаль, не такою, мабуть, яскравою й повною, якою була до приходу людства. То чи можемо поводити себе як візитери.
Уже безліч століть людина травмує природу, неначе справжній шкідник: починаючи зі знищення домівки тварин і закінчуючи позбавленням самого життя. Це вилазить боком і жителям Землі, а не тільки планеті. Список “хвороб” екології нескінченний: перенаселення, глобальне потепління, забруднення повітря та води… На вирішення проблем потрібно витратити чимало часу та не одне покоління. Та, знаєте, я б віднесла до цих проблем ще й людину. Ніхто не знає, скільки вона ще існуватиме (точніше, створюватиме перешкоди й викликатиме катаклізми), на відміну від раніше згаданих хвороб, які ми ще можемо вилікувати.
Здавалося, якщо люди вже дійшли до такої критичної ситуації, то час почати боротьбу з собою: будувати станції очищення повітря та води, зупинити вирубку лісів чи відмовитися від полювання на тварин. Але, на жаль, багато людей не робить цього, а то й висміює тих, хто намагається. Мені також здається трохи егоїстичним те, що суспільство починає щось розуміти тільки тоді, коли мова заходить за онуків та онучок, а не під час дискусії про саму природу та її (минулу) безпеку.
Природа віддає нам все, але людині зазвичай і цього мало, тому суспільство відбирає, вбиває, забруднює, спалює… Можливо, нам вона й “рідний дім”, але людська натура так точно не вважає. Була б у неї сила голосу - оголосила б людство своїм ворогом. І надовго...
Коментарі
Ось авторка і ставить питання: як саме працювати просто зараз і, як розставити акценти?
Молодець! Побільше би таких людей в Україні та в світі