Бібліотека дитячих творів
1 1 1 1 1 (2 голосів)

Був ранок. Софія прокинулася під муркотіння кішки, яка оселилася в дівчинки всього тиждень тому. Вона була ще кошеням, та вже вміла ходити й муркотіти. Софія здивувалася: учора ввечері вона поставила будильник, та він не продзвенів. Виявилося, що телефон розрядився, тож дівчинка поставила його на зарядку й, швидше вдягнувшись, вирушила на кухню, а за нею слідом Пушинка (кішка).

– Доброго ранку, соню, – привіталася мама.

– Доброго ранку, а де тато? – запитала Софія.

– Збирає речі, уже скоро їдемо, – відповіла мама.

Поснідавши, мама також пішла збирати речі, а Софія, валіза якої вже була зібрана, гралася з Пушинкою. Згодом до неї приєдналася її старша на рік сестра Оля.

– Як же все-таки добре, що ми тоді зустріли Пушинку, вона така чудова! – сказала Оля.

– Так, Пушинка просто неймовірна! – додала Софія.

В її сім'ї кошеня любили всі, і ніхто не міг пройти повз, не погладивши кішку. Та зустріли вони її зовсім випадково…

Це був теплий літній день. Софія з сестрою вирішили прогулятися. Коли вони проходили повз великий дуб, то почули, як хтось дуже тихо нявчить. Виявилося, що за деревом сиділа Пушинка, яка тоді не мала дому. Сестрам стало щкода бідолашну кицю й вони того ж вечора представили її батькам. Оскільки сім'я мала переїжджати вже за тиждень, було вирішено, що Пушинка їде з ними.

Своє ім’я, до речі, кішка отримала за те, що в неї біла й м'яка шерсть, неначе справжній пух. А очі в неї були дуже гарного синього кольору, як море.

Ще трохи погравшись, дівчата взяли валізи й Пушинку, яка сиділа в кошику, і пішли до машини. Дочекавшись батьків, які забирали документи, вони поїхали.

Усю дорогу дівчата розмовляли й підспівували мелодію, що грала в машині, періодично погладжуючи сплячу кішку, яку накрили маленькою ковдрою.

Пройшло декілька годин, і тато Софії зупинив машину, щоб всі могли перекусити й трохи розім'ятися.

Поївши, сестри дістали з багажника м'яч і почали гратися з ним.

Саме в цей час прокинулася Пушинка. Вона подумала, що якщо вийде з машини, то побачить когось зі своїх хазяїнів.

Та першим, що побачила кішка, було щось сіре, трохи менше, ніж сама Пушинка. «Що це?» – пронеслося в голові кішки.

Та як тільки вона підійшла ближче, почула гуркіт, виявилося, що це її хазяйка з сім'єю знову рушили в дорогу…

Кішка занявчала якомога голосніше й хотіла було наздогнати машину, та через гуркіт її не було чутно. «О ні! Що ж мені тепер робити?!» – подумала кішка.

Уже схлипуючи, Пушинка почула, що хтось іде до неї. Від несподіванки кішка відскочила, коли відчула, як хтось поклав свою лапу на її шерсть. Розвернувшись, Пушинка все ж побачила ту загадкову істоту, що сиділа в траві. Це була досі небачена кішкою тваринка: маленька, сіра, з довгим хвостом.

– Привіт, пазуриста! – жваво промовила істота. – Чи не тебе он ті люди загубили? – додала вона і вказала туди, куди поїхала машина

– Так, – відповіла Пушинка, – а хто ти? – з цікавістю й деяким острахом додала вона.

Тільки ширше посміхнувшись, істота сказала:

– Я – миша, Лара.

– Миша? – перепитала кішка. – Невже справжня?

Пушинка за своє недовге життя про мишей чула лиш раз, і то, коли Софія читала книгу про них.

– Ти що, ніколи мишей не бачила?! – здивовано викрикнула Лара.

– Ні, тільки на картинках, – відповіла Пушинка. – А ти допоможеш мені повернутися до хазяйки?

– Звичайно! – радісно сказала Лара. – Ми з моєю сім'єю саме мали відправлятися до міста.

– Це чудово! – весело сказала Пушинка. – Я дуже хочу швидше повернутися до хазяйки. Вона, напевно, турбуватиметься…

– Не хнюп носа! Уже скоро ти знову будеш біля своєї хазяйки й наминатимеш свіжу рибку.

– Сподіваюсь, – відповіла кішка.

Після незначної паузи розмову знову почала Лара.

– Ходімо швидше до мене додому, – сказала вона. – Там не повірять, що я зустріла справжню кішку!

– Ходімо, – відповіла Пушинка.

Новоспечені приятельки цілу дорогу весело гомоніли. Лара розповідала Пушинці про її велику сім'ю, в якій було аж семеро мишенят, і, за збігом обставин, наймолодшою була саме вона, а Пушинка, у свою чергу, розповідала про свою сім'ю, хоч і не таку велику, та все ж ту, яка була їй рідною…

Так і пройшла майже вся дорога, але в якийсь момент звірята побачили, що їм на зустріч хтось іде.

– Це хтось із твоєї сім’ї? – жваво запитала подругу.

– Ні, – з жахом відповіла Лара, – це пацюки, скоріш тікаймо!

– Що? Але… – не встигла договорити Пушинка, як її за шерсть потягла мишка.

Приятельки бігли з усіх сил, та вже скоро почули, що за ними женуться.

– О ні! – крикнула Лара, коли перед ними показалося озеро.

Пацюки все тісніше почали обступати кішку та мишку, криво посміхаючись.

Пушинка подивилася на Лару й побачила, як та роззирається по боках, явно шукаючи порятунок.

Тим часом Лара, оцінивши ситуацію, недовго думаючи, крикнула:

– Стрибай!

Пушинка нічого не встигла зрозуміти, як побачила, що мишка стрибнула у воду, і сама зробила це.

Хоч зазвичай кішки не вміють плавати, однак Пушинка з подивом виявила в собі таку здатність, а судячи з того, як плавала Лара, вона робила це далеко не перший раз. Коли вони вже були на іншому березі, то кішка запитала Лару:

– Звідки ти знала, що вони не попливуть за нами?

– З досвіду, – відповіла мишка. Я вже не перший раз так від них тікаю, бо деколи полюбляю трохи погуляти. Мама не відпускає, каже що переживає, адже в лісі на нас чекає дуже багато небезпеки. Це, до речі, одна з причин, чому ми вже завтра вирушаємо до міста, – гомоніла далі Лара.

– Зрозуміло, – коротко сказала Пушинка. – Я хочу чим скоріше побачити хазяйку, – вже жвавіше додала вона.

Далі подруги йшли вже без перешкод, і невдовзі мали побачити нору, в якій жила Лара…

А тим часом у машині, нічого не підозрюючи, сестри солодко спали, навіть не знаючи, що їхня улюблениця зараз не сопе в кошику біля них, а готується до подорожі в місто, в якому вона сподівалася віднайти своїх хазяїв.

Через декілька годин дівчата прокинулися і не повірили своїм очам…

– Де Пушинка? – запитала Софія у мами, думаючи що та взяла її, щоб трохи погладити, адже напередодні казала, що це її заспокоює.

– Не знаю, – відповіла мама, – хіба вона не в кошику?

– Ні, її тут немає, – відповіла сестра.

– Тату, зупиняй машину, нам треба негайно знайти Пушинку, – впевнено сказала Софія.

– Певно, вона десь сховалася, – додала мама.

Після тривалих пошуків виявилось, що Пушинки ніде нема…

– Що нам робити? – у відчаї питали дівчата у батьків.

– По-перше, не панікувати, – сказала мама. До нового будинку зосталося ще трохи часу, спочатку ми приїдемо, залишимо вас удвох там. А потім поїдемо в поліцію і подамо заяву про зникнення кішки, а самі поїдемо в той ліс, де ми зупинялися, адже Пушинка більше не зупинялася і могла вискочити з машини тільки там.

– Ми підемо з вами! – в один голос запротестували дівчата.

– Ні, – сказала мама.

– Коли ми підемо шукати Пушинку шукати з поліцією, тоді зможемо взяти й вас, адже, якщо буде більше людей, то більша вірогідність того, що не прийдеться шукати ще й вас, – додав тато.

Дівчата погодилися, але тільки за умови, що до пошуків долучать якомога більше людей, щоб Пушинка точно знайшлася.

Коли сім’я була на місці, уже звечоріло. Залишивши дівчат у новому домі, батьки поїхали до місцевого відділку поліції.

– Добрий вечір! – привіталася мама.

– Добрий вечір! – відповів поліцейський. – З якою метою ви прибули?

– Ми б хотіли подати заяву про зникнення тварини – кішки.

– Зрозуміло, – сказав поліцейський, – скільки часу її вже нема?

– Вона зникла сьогодні, – промовила мама.

– Тоді можете не перейматися, у нас у місті було багато випадків, коли тваринки виходили з дому, щоб трохи погуляти, а невдовзі поверталися.

– Ні, це точно не той випадок, розумієте, ми переїхали в це місто тільки сьогодні, а кішка загубилася в лісі, – пояснив тато.

– Тепер зрозуміло, – сказав дільничий, – завтра ми зберемо людей і вирушимо на пошуки.

– Добре, а тепер ми самі її пошукаємо, ‒ сказала мама.

– Краще не треба, ви довго не спали, і такі нічні пошуки нічим добрим не закінчаться, – сказав поліцейський.

Батьки погодилися й поїхали додому, де все ж змогли заснути сестри.

Кішка й мишка тим часом уже прийшли до нірки Лари й побачили, як звідти вийшла мама Лари.

– Ларо! – суворо крикнула вона. – Де ти була?

– Гуляла, – відповіла Лара, – чому ти злишся, нічого ж не сталося.

– А якби щось трапилося? – дорікнула мама. – Кого ти це привела?! Це ж кішка…

– Це Пушинка й вона зовсім не така, як ти розповідала. Зараз сама переконаєшся, – нетерпляче почала знайомити подругу з мамою.

– Невже? – недовірливо сказала мама.

– Добрий вечір, так це правда, я не хочу вам нічого заподіяти, просто Лара погодилася мені допомогти повернутися додому, – сказала Пушинка.

Трохи подумавши, мама-миша все ж дозволила кішці залишитися й погодилася допомогти.

Вдячна кішка подякувала й прилягла на траві, адже в нірку вона не влізла б.

Настав ранок. Пушинка прокинулася й поспішила до нірки, з якої вже вийшли всі її мешканці, а саме: Лара, її дві сестри, троє братів і мама.

– Добрий ранок, – сказала Пушинка.

– Привіт, – відповіла мама-мишка. Ти вже знаєш, як ми доберемося до міста?

– Ні, – відповіла Пушинка.

– Тоді, слухай: ми вийдемо на дорогу, і коли буде проїжджати якась машина, заскочимо туди, зрозуміло?

– Так, – відповіла кішка.

Через деякий час на дорогу виїхала машина, і,оскільки, вона їхала повільно (дорога була нікудишня), вони з легкістю в неї заскочили.

Миші співали, хтось навіть танцював, а от кішка сиділа тихо, щоб її не почули.

Тим часом дівчата сумували вдома, не знаючи, де їхня Пушинка, бо сьогодні, як на зло, усі поліцейські виїхали на затримання злочинця, а маму з татом терміново викликали на роботу.

Уже під вечір семеро мишей та Пушинка приїхали до міста й пішли до родичів мишей, у яких ті тепер жили. Спочатку вони злякалися, побачивши Пушинку, та невдовзі звикли до неї. Кішка хотіла було вже йти на пошуки хазяїнів, та мама-миша відмовила її, сказавши, що вночі краще не ходити. На цьому й зійшлися, і потім, ще трохи порозмовлявши, усі відправилися спати.

Настав ранок. Софія з сестрою нетерпляче чекали, коли вже відправляться на пошуки Пушинки, але їх розчарували й сьогодні: поліцейські були на завданні, а батьки – на роботі. Сестри вирішили погратися на дитячому майданчику біля дому, щоб хоч якось відігнати від себе сумні думки.

Коли вони були на гойдалці, то навіть не думали, що до них вже підходить сповнена радості Пушинка, яку вже відправили миші.

За мить дівчати побачили кішку і радісно підбігли до неї, тут же почали обіймати.

Ще трохи погулявши, усі троє відправилися додому, а сестри пообіцяли завжди бути поряд з улюбленицею.

Через деякий час Пушинка показала хазяйкам місце, де жили її друзі-миші, і сестри декілька разів носили їм сиру.

Пройшло багато років. Сестри виросли й стали власниками притулку для тварин, де завжди з радістю приймали нових звірят, а зустрічала їх Пушинка, яка, як і її хазяйки, була рада допомогти стільком бездомним тваринкам…

Коментарі  

markrk21
0 #2 markrk21 15.07.2021, 19:25
Сподобалось і через вправність юного автора, і ще й тому, що люблю котиків. Коли був дитиною, батьки мене так і називали - Котячий Тато...
Ісаєвич
+3 #1 Ісаєвич 10.07.2021, 23:15
Вітаю Наталію Копчу - вийшла цікава казочка.
Авторка проявила свій талант - бачення навколишнього світу по-своєму та вміння цікаво переповісти... Думаю, що казочка сподобається усім читачам.

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

 

Коментарі

  • Загадка

    Dmytro-Zubko Dmytro-Zubko 23 вересня 2021
    Дякую:)))
     
  • Загадка

    vlad-tarchynets vlad-tarchynets 23 вересня 2021
    Я також так подумав. Чудово, коли загадки ...
     
  • Загадка

    Dmytro-Zubko Dmytro-Zubko 21 вересня 2021
    Дякую! Мені дуже приємно;) Але на рахунок ...
     
  • Загадка

    Dmytro-Zubko Dmytro-Zubko 21 вересня 2021
    Дякую;))) 8) 8) 8)
     
  • Загадка

    РекторМАЛіЖ РекторМАЛіЖ 21 вересня 2021
    Ще одна шедевральна загадка Дмитра Зубка.
     
  • Загадка

    Ісаєвич Ісаєвич 21 вересня 2021
    Усі загадки Дмитра Зубка гарні. Можна ...
     
  • Загадка

    Dmytro-Zubko Dmytro-Zubko 20 вересня 2021
     
  • Загадка

    РекторМАЛіЖ РекторМАЛіЖ 19 вересня 2021
    Мені з кожною загадкою стає цікавіше.
     
  • Загадка

    Dmytro-Zubko Dmytro-Zubko 16 вересня 2021
    Тəşəkkürlər;)
     
  • Загадка

    Dmytro-Zubko Dmytro-Zubko 16 вересня 2021
    Дякую;)