Бібліотека дитячих творів
1 1 1 1 1 (6 голосів)

Спогади про цю кумедну історію, яка трапилась, назавжди закарбовані в моїй дитячій пам'яті. В цей день я доглядав за худобою в урочищі «Тисовець». Корови смачно паслись на зеленій соковитій травичці, можливо відчуваючи, що незабаром їм потрібно вертатись до домівки. Разом з ними випасався дуже смішний та цікавий бичок Сюра.

Раптом бичок задер догори хвоста і різко побіг до лісу. Замітивши, що він втікає, я подумав: «Мабуть його вкусила оса або інша комаха», та стрімко кинувся наздоганяти бичка, щоб повернути його назад до стада. Але, на жаль, всі мої зусилля знайти цього втікача, виявилися марними.

На обідній відпочинок я пригнав худобу з пасовища і, боячись, що мене покарають вдома за зниклого втікача, не заходячи додому, зразу ж побіг до своєї вчительки Раїси Петрівни Тарчинець. Я хотів розповісти їй про пропажу бичка, так як вона – власниця його. Раїси Петрівни в цей час вдома не було. Мене зустрів її зять Іван Соляник та й запитав: «Що трапилось?» Я розповів йому про пригоду на пасовищі. «Не переживай, Іванку! Ми разом ідемо шукати бичка, але ти покажи мені те місце, де він пропав». Разом ми бродили по лісі, але наші зусилля виявились марними. Про цю подію взнала Раїса Петрівна та її чоловік Юрій Федорович, які також підключилися до пошуків. Але вони ніяких результатів не дали, і ми пізно ввечері повернулись розчарованими додому.

Ця ніч для мене була жахливою. Цілий час мені снився Сюра і те злощасне місце, звідки він пропав.

Вранці я знову вигнав худобу на пасовище і пішов до лісу, вигукуючи ім'я втікача, але він не появився. Цілий понеділок Раїса Петрівна зі своєю сім'єю були у пошуках, але все марно. Вони мене заспокоювали, щоб я не переживав, переконували, що я не винен, але мене мучило сумління... І, раптом, я випадково замітив бичка за 1,2 км від мене, який вийшов з лісу і пасся на полі. Радості моїй не було меж. І я щасливий стрімголов «полетів» назустріч, але на цьому місці його не виявилось. Він ніби «провалився крізь землю».

Господарі знову почали розшукувати бичка з надіями, що він далеко не зайде, але все даремно. Я ж зовсім розчарувався в тому, що все так вийшло. Тільки через чотири дні Сюра прийшов до одного хорошого господаря в нашому селі Дурунда Михайла Федоровича, який, знаючи, що бичка розшукують господарі, зачинив його до своєї стайні.

Я дуже зрадів поверненню мандрівника і відразу привів його додому. Від того часу бичок не залишає стадо. Мабуть дуже перелякався, блукаючи вночі по лісі.

Іван МАРКОВИЧ, учень 8 класу Лісковецької загально-освітньої школи І-ІІ ступеня

Коментарі  

Дід Мороз
+3 #6 Дід Мороз 29.12.2020, 16:21
Давно це правда було, але і мені доводилося
бути пастушком. Часто бички, кози і ягнятка блукали лісами - їх було годі знайти. Прочитав пригоди пастушка , мені вони сподобалися
vlad-tarchynets
+3 #5 vlad-tarchynets 28.12.2020, 12:43
Мандри Бичка Сюри мені дуже сподобалися! Пиши ще!
markrk21
+3 #4 markrk21 22.12.2020, 19:13
Дитяча пам'ять дуже вразлива. У ній все закарбовується, наче корозія в'їдається у метал. (У дитячий мозок). Дуже важливо відтворити такі спогади на папері!
Ісаєвич
+4 #3 Ісаєвич 21.12.2020, 20:17
Твір-розповідь Івана Марковича не тільки автобіографічни й випадок, який йому закарбувався в пам'яті - це картинка дитячих років автора. Я уявив собі читачів цього гарного оповідання. Його добре зрозуміють і оцінять читачі одного з автором соціального прошарку. У містянина виникне ряд дивних запитань. Їм буде не зрозуміле саме існування бичка Сюри. До речі мені згадалася ще одна кличка биків на Верховині - це Барна.Так про Сюру. Містянам зрозуміле тримання корови, бо асоціюється з смачними поняттями "молоко" і "сир".
Та все ж, твір-розповідь має зрозуміле, велике пізнавальне значення. Іван зумів заінтригувати своїх читачів. У мене теж тьохнуло сердечко, повернувши мою пам'ять у далеке минуле. А ЦЕ ДОРОГО КОШТУЄ.
Знайшов випадково доречне прислів'я: "Слово добре коштує дешево, але цінується дорого".
ЗГАДУЙ І ПИШИ, А ПИШУЧИ, ЗГАДАЄШ ЩЕ... ДЯКУЮ!
Lemeh_Natali
+5 #2 Lemeh_Natali 21.12.2020, 19:01
Пригадала дитячі роки, село, літо, поле, трави... Цікава історія.
shturman-inter
+4 #1 shturman-inter 21.12.2020, 16:52
Цей образок мав бути розташований у колективній книзі юних літераторів "Село у підніжжі Кичери", але він загубився і тільки щойно знайшовся, розташовуємо його на сайті МАЛіЖ.

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

 

Коментарі