Бібліотека дитячих творів
1 1 1 1 1 (6 голосів)

Блакитне небо трепетно переймало печаль грудневого дня. Маленькі холодні краплинки котились гарячою щокою. Тремтіло навіть серце.

Усмішка була штучною, а погляд – холодним.

Ти застиг у щирому нерозумінні того, що відбувається. Тієї хвилини очі й справді були дзеркалом душі. Наче стрічкою з кінофільму, блимали кадри, уривки розмов. Зовсім нещодавно я просила не дивитися твоїм скляним поглядом в мій бік… і не мовчати. Це було найгіршим покаранням, яке тільки можна уявити. І ти це знав.

Минуло кілька днів. Байдужість в очах нікуди не зникла, але тепер вона прочитувалась у моїх. Що сталось? Життя обертає хід гри на сто вісімдесят градусів, зі швидкістю світла. Зміни вдарили струмом душу тієї ж миті. У повітрі настала мовчанка, наповнена словами.

Пояснити бодай щось – постати дурепою, а не пояснювати зовсім неможливо. Такий собі ребус долі. Розгадавши його, можна сміливо переходити до наступного рівня. За невирішеною задачею першої складності криється прощання. Історії вагою у вічність не закінчуються так. Я знаю. Якщо ж навіть і закінчуються, то на них чекає відповідне прощання...

Коментарі  

Monda
+1 #3 Monda 28.06.2020, 22:22
Ти дуже гарно пишеш! :-) :-) :-)
markrk21
0 #2 markrk21 24.06.2020, 21:20
Я б назвав це філософським етюдом.
aphilocaly
+1 #1 aphilocaly 24.06.2020, 20:12
Вау, я в захваті від того, як Ви пишите)

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

 

Коментарі