Бібліотека дитячих творів
1 1 1 1 1 (2 голосів)

Як я довго цього чекала.

Ми з дідусем піднімалися схилами лісів. Це дуже великі, міцні і глухі хащі. Поруч перебираючи лапами біг, прислухаючись, Стріла. Дідусь Артем завжди брав його з собою, коли оглядав угіддя лісу - цього непосидючого, але розумного собаку. У лісі почало потроху виднітися, та я не відставала ні на крок. Інколи дідусь повертав голову і глядів на мене, киваючи очима.
- Ще трохи і ми зможимо перепочити, попереду буде маленька криничка з галявинкою, - пошепки промовив дідусь Артем.

Я зраділа, бо ми вже доволі довго йшли. Ось і та галявина, про котру говорив дідусь.

Стріла вибіг вперед, обнюхував все довкола, йому було знайоме це місце. Він відразу став бігати і качатися у великій траві.
- Олю, ну що, втомилася?
- Ні, зовсім ні, - відповіла я. - Нам ще довго йти?
- Бачиш он ту верхівку смерічок, що видніються? Нам аж туди. Коли сонечко торкнеться того яру, що зараз перед нами, тоді ми будемо на місті, - посміхаючись сказав дідусь, показуючи рукою на яр, що добре виднівся. - Треба вибрати сухе місце, де сісти, адже у такий ранній час ліс наповнений росою, - став розказувати мій дідусь.
- От дивись, може там, під дубом.
- Так. Ти дуже уважна. Ми з Стрілою завжди під ним відпочиваємо, коли у цих краях, - відповів дідусь.

Через галявинку шла невелика стежинка, яка прямувала прямо до великого, старого, череснатого дуба. Нею давно ніхто не ходив, бо трави звисали, закриваючи її. Прийшлося йти через все поле.

Ну от ми вже на місці. Перед нами височів кремезний богатир.
- Йому більше ста років. Він стояв тут ще коли твій прадід глядів ліс.
- А він теж був єгерем, як і ти? - запитала я.
- Так! Був. Ну що ж ми розмовляємо, шукаймо місце, де можна посидіти і відпочити, а далі можна буде і потеревеніти про всіляке, - промовив дідусь.

Знайшовши місце, ми присіли.
- Який тут чудовий краєвид, - мовила я, озираючись. Сонечко стало пригрівати.

У траві біля кринички, що витікала з під землі, Стріла став щось обнюхувати, я піднялася щоб побачити, що там. То був маленький равлик.
- Ой, дідусю, коли вона сюди доповзла?
- Поки ти спала, - усміхаючись, відповів мені дід.

Відпочивши, поївши бабусених пиріжків, що поклали до торби, попивши води ми вирушили далі, бо іти ще було ого-го-го... так сказав дідусь.

Шлях був довгий - це я зрозуміла, коли ми нарешті прийшли до того єгерового будиночка, що стояв серед лісу на галявені. Звідти було все довкола видно, навіть того дуба, під яким ми робили превал.
- Багатенько ми були в дорозі, - глядів на годинник, прикладаючи його до вуха, сказав дідусь Артем. На ньому була майже дванадцята. - Ну нічого, ми все встигнемо зробити і подивитися.
- А що нам треба зробити? - запитала я.
- Ну, по-перше нам треба відпочити, від довгої дороги. Потім розпалити вогнище, зготувати поїсти, а вже потім усе решта.

Поки дідусь займався справами, я вирішила подивитися довкола. Недалеко від будиночка, де ми зупинились, стояли годівниці для косуль. Про них мені розповідав дідусь, коли щоразу вертався з такої мандрівки, як сьогодні. Посеред галявини було декілька копиць сіна. Це заготівля їжі для тварин на зиму. Я не довго думаючи підійшла до однієї з них і стала висмикувати сіно, щоб покласти у пусті годівниці. Дідусь це помітив.
- Олечко, візьми там у рюкзаку є хліб і поклади до годівничок, - попросив дідусь.

Я зраділа, що можу в чомусь допомогти йому.

Час минав швидко, вже ставало вечоріти, коли ми з дідусем закінчили всі заплановані справи.
- От прийдеться нам залишитись тут на ніч, - сказав дідусь, - бо вже пізно повертатися.

Я погодилася, адже це було вперше, коли мені бабуся дозволила пійти з дідусем так далеко в ліс. В хатині було тепло і затишно. Палав вогник, а мені геть зовсім не хотілося спати.
- Дідусю, розкажи мені ту історію, про ведмедя, якого ти зустрів тут в лісі?
- А ти зможеш потім заснути? - мовив дідусь, після моєї розповіді.
- Навпаки, я засну швидше. Ти знаєш, що я люблю, коли ти щось мені розповідаєш.
- Ну добре, розкажу.
Було це пізно восени, коли я вирішив обійти перед сном ще раз цей великий ліс.
Чути було, як осипається і шумить під ногами листя. Пташки майже не співали та десь з глибини... - і тут дідусь затих.
- Дідусю, що сталося? - піднявши голову, прислухаючись прошепотіла я.
- Чуєш, це олень реве. Мабуть, попав в капкан.
- Як ти це знаєш?
- Знаю, чую його ревіння, та й Стріла скавчить. В цю пору року олені рідко видають якісь звуки. Олечко, треба подивитись, що сталося!

Ми хутко зібралися. Дідусь закинув за плече свою мисливську рушницю і взявши ліхтарика попрямував до дверей, я за ним. Стріла кинувся вперед, хоч було темно, але він знав куди іти. Навколо шумів ліс. Невдовзі Стріла зупинився і різко рвонув вперед. Дідусь посвітив ліхтариком: олень лежав і не ворушився.
- Це ж треба! - вигукнув дідусь. - Совісті в них немає!
- В кого, дідусю Артеме?
- Та в тих, хто капкани поклав. Не розуміють, що ці тварини страждають, коли потрапляють в пастку.

Дідусь швидко визволив з капкана оленя. Потім з кишені витягнув якусь коробочку і почав з неї діставати щось і змащувати ніжку тваринки. Олень полежав трохи, а потім зірвавшись кинувся через хащі.
- Ну ось і все. Справу зроблено.

Ми повернулися до хатини.

Після цієї пригоди я ще довго не могла заснути. А зранку з дідусем та Стрілою подалися додому, де на нас чекала бабуся Устина.

Коментарі  

markrk21
0 #9 markrk21 13.01.2021, 20:14
Гарно! І я люблю мандрувати лісом!
yana_madynyak
+1 #8 yana_madynyak 12.01.2021, 14:44
Дуже гарно!
Maksimka
+2 #7 Maksimka 24.06.2020, 09:57
Щиро дякую. Приємно, що сподобалось :-)
valeria.forostyak
+2 #6 valeria.forostyak 23.06.2020, 20:34
Цікава розповідь! Молодець!!! :roll:
Monda
+2 #5 Monda 23.06.2020, 14:53
Цікава пригода!
Maksimka
+2 #4 Maksimka 22.06.2020, 12:29
Цитую Vika_12:
Гарно написано! Молодець!

Щиро дякую!
Victorinkaaa
+3 #3 Victorinkaaa 22.06.2020, 12:19
Гарно написано! Молодець!
Maksimka
+2 #2 Maksimka 22.06.2020, 12:14
Цитую andrijfodor:
В лісі справді цікаво. Ми з дідусем теж любимо ходити)

Там не лише цікаво, а інколи буває і смачно: гриби, ягоди тощо. :-)
andrijfodor
+5 #1 andrijfodor 22.06.2020, 12:10
В лісі справді цікаво. Ми з дідусем теж любимо ходити)

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

 

Коментарі