Бібліотека дитячих творів
1 1 1 1 1 (2 голосів)

Стрілки годинника несміливо, боязко крокують до півночі. Вітер нашіптує таємниці на вушко крізь бурштинову пелену зірок. Літніми ночами так і хочеться мріяти, мріяти… Сиджу в полі маків та волошок, споглядаю космічні мережива на небі. Простягаю долоню ввись, намагаюся вхопитися за струни нічницю. Не встигла… Уранішня зоря почала сходити десь там, на горизонті, й осяювати своїм промінням усе довкола.

Срібна роса доторкнулася до босих ніг, акварельний небосхил запав прямісінько в душу. Око зачепили пухнасті сніжно-білі голівки кульбаб. Зірвала квітку. Дмухнула… Пух розлетівся навсібіч зі швидкістю думок. За десятки кроків, за сотні миль, за тисячі кілометрів. Перелетить екватор, облетить кругом планету й повернеться до мене. Залетить у тіло й оселиться в серці. Пух доторкнеться до нервів, подіє лавандою в душі.

Як раптом звідкілясь узялося біленьке кошеня. Замурчало, облизало долоню. Це пух кульбаб ожив, переродився… Так цього муркотуна й назву: Пух.

Коментарі  

valeria.forostyak
0 #3 valeria.forostyak 23.06.2020, 20:33
Фантастично мило :-) :-)
Monda
0 #2 Monda 19.06.2020, 22:38
Це так мило!!! :oops: :roll:
РекторМАЛіЖ
+1 #1 РекторМАЛіЖ 09.06.2020, 09:52
За кошеня - п'ять зірочок!

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

 

Коментарі