Всі творчі люди так чи інакше – божевільні. Їхню логіку, а точніше її відсутність, важко прийняти. Але узуальність й примітивність уже давно не в моді. Як би там не було, «ніхто не вибере ромашку серед троянд». Нам усім іманентне бажання превалювати, виділятися, проте хтось робить це дійсно вміло, красиво, а хтось просто ескапістично втрачає здоровий глузд в погоні за оригінальністю. Дивлячись на окремих персон, розумієш, що десь еволюція дала збій, і ми почали деградувати. Я захоплююся людьми; кожна неординарна особистість, і зараз я маю на увазі не дівчину з різнобарвним волоссям, але безпретензійними думками, чи 40-літнього чоловіка із химерними татуюваннями, проте поверховими упередженнями, це може бути жінка в найскромнішій кофті й довжелезній спідниці, але з нетиповими, вабливими міркуваннями, саме така індивідуальність притягує мій погляд, надить мою душу, чарує, заворожує.
Ми дуже спорадичні створіння, але кожна нова кооптація – це виклик для нас. Нонсенс! Особисто я вважаю себе плюралісткою, підданою гедоністичних міркувань. На мою думку, асимілювати щось чи когось означає визнавати власну посередність і певну відсутність унікальності, просто задля власного комфорту. Для чого ставати чиєюсь копією, якщо можна бути неповторним оригіналом? Погодьтеся, багато з нас коли-небудь відчували той дивний стан жамевю, а чому? Можливо, обтяжливий вплив токсичного соціуму все ж дає свої наслідки і ми забуваємо хто ми є…
– Мамо, я буду художником, коли виросту!
– Синку, ну що за безглузді думки, це ж взагалі несерйозно. Краще йди вчитися на юриста.
А хто сказав, що бути художником не престижно? Я б багато віддала за те, аби очі моєї дитини сяяли від одного лише погляду на фарби. Давайте вже зламаємо ті безглузді стереотипи, припинимо засуджувати когось лише тому, що він чи вона інші. Я думаю це прекрасно, бо 7 мільярдів однаковісіньких й однотипних людей надто вже нудно. Додаймо трохи кольору, хочу бачити різнобарв'я!
Коментарі
Щиро дякую!
Щиро вдячна за такий надзвичайно хороший коментар!
В кожного є своя родзинка, але на жаль багато хто віддає її заради бажань батьків, стереотипів зовнішнього світу...просто не вистачає власних сил і підтримки когось, щоб вибороти життя для мрії. А потім, з плином часу, коли вже запізно ти розумієш що марно її віддав, варто було боротися.
Тому молоді люди, бажаю Вам віднайти ту справу, від якої у вас посмішка на обличчі і душа співає. Саме тоді ви ПРОЖИВЕТЕ ЖИТТЯ, а не проіснуєте.
Дуже вдячна!
Не можу не погодитися! Скільки голів - стільки й думок, як то кажуть...
Sizin şərhlərinizi həqiqətən çox qiymətləndirirə m
Дякую!