***
- Таксі!
Жовта машина м'яко й ніжно зупиняється перед вхідними дверима найбільшого готелю в місті. Услужливий швейцар вправно відчиняє задні двері й аромат дорогих брендових парфумів наповнює весь салон. Пильним поглядом бездонних чорних очей водій відразу ж оглядає свого клієнта. Ним виявляється жінка років 25, зі щільним шаром косметики на молодому вродливому обличчі, пишними локонами кольору молочного колоска пшениці й яскраво нафарбованими марсаловими губами. Увесь її зовнішній вигляд свідчить про неймовірне багатство й хороший смак. Але водій продовжує сканувати «гостю» поглядом, немов рентгеном, хоче заглянути просто в душу.
- Похмура сьогодні погода.
- Яке вам діло до погоди? Просто швидше їдьте, я не хочу спізнитися через пусті балачки з якимось незнайомим мені типом.
Вона дістає зі свого шкіряного портмоне сигарету й, величаво розкинувшись на зручному сидінні, випускає у відчинене вікно кремові завитки диму. Гострим поглядом проходиться по салону автомобіля й врешті застигає, ніби в невпевненості, чи не завелику послугу робить цим для якогось звичайнісінького водія і його нічим не примітної машини.
- Між нами величезна прірва, подолати яку ти навряд чи колись зможеш, але як би не було, я все ж залежна від тебе й цього автомобіля. Просто фантастика!
- Невже така багата пані не має свого власного водія й чудову машину під стать їй?
- Невже я десь питала твоєї думки? Хах, та звичайно, що має, але через безтолковість й просто неприпустиму безвідповідальність мого водія я змушена задовольнятися тим, що є. Подумаєш, захворів. Це його робота й мене абсолютно не цікавлять його примітивні проблеми.
Водій лише похитав головою й метнув швидкий погляд на темний датчик екрана, на якому виднілися лише перехилені в лівий бік дивні терези. Натиснувши на гальма, він звернувся до своєї незадоволеної клієнтки приємним бархатним баритоном з нотками злорадства:
- Приїхали.
Під мостом, на якому стояла машина вирувала сіра ріка. Здавалося, бездонна й така замулена, вона швидкою течією зривала піщані береги й несла свої бурхливі води далі. Не промовивши ні слова, водій сів за кермо свого автомобіля й лише задоволено хмикнув.
- Ну звісно ж, це було очікувано.
***
- Таксі!
Пронизливий скрегіт автомобільних шин об асфальт чути на все подвір'я. Із обшарпаних часом дверей під'їзду виходить старенький дідусь, ледь-ледь на ногах тримається, весь білий, наче у вранішньому тумані заплутався, але посмішка така тепла й домашня, що відразу пригадується росяне дитинство. Високий і статний водій поглядом темних очей відразу ж чіпляється за кожну, навіть найменшу деталь свого «клієнта» й спішить відчинити двері. Переконавшись, що дідусь зручно сів, він сідає за кермо своєї машини і рвучко рушає, залишивши після себе лише невеличку хмарку дорожнього пилу. В салоні витає запах пороху, в перемішку ще з якимось незрозумілим ароматом чогось кислотного. Деякий час їдуть мовчки, дідусь, похнюпивши сиву голову й замислившись про своє життя, а водій в очікуванні.
- Немає нічого гіршого за війну. Вона приносить лише біль втрати й цілі озера гарячих сліз. Вона приходить і без дозволу вривається в твоє життя, владно забираючи усе найдорожче. Війна вбиває кожного, не залишає в живих нікого, просто комусь пощастить померти повністю, а в когось забере лише душу… Я бачив її на власні очі і ця картина назавжди закарбувалася в мою поточену часом пам'ять.
Водій кидає непомітний погляд на датчик й скрушно зітхає. Все вирішено, він нічим не може зарадити.
- Я бачив смерть і вбивав сам, навіть не знаю, що з цього гірше.
У відповідь водій вмикає радіо й увесь салон наповнює атмосфера минувшини, такої собі статечної пані в поїденому міллю капелюшку й грубо в'язаною шаллю приємного каштанового кольору. Меланхолія вдихається в легені разом з повітрям й наповнює усе єство якимось дивним спокоєм, таким солодким й тягучим, як карамель.
З вікон автомобіля відкривається прекрасний вигляд на зелену шапку лісу на фоні коралового неба. Вийшовши з машини, у ніздрі ж вдаряє різкий запах, який клубочиться у височінь аж із самого провалля. Чути гуркіт кривавої ріки з нюдовою піною відчаю. Дідусь останній раз усміхається водієві, перш ніж той побачить у боковому дзеркалі лише пишні крона смарагдових дерев.
***
- Таксі!
Сірий профіль міської лікарні відразу ж меркне на фоні яскравої усмішки нового «клієнта». Хлопчик, трохи боязко озираючись на всі сторони, все ж закриває дверцята машини своїми маленькими рученятами. Від нього пульсує така потужна аура бажання жити в поєднанні з легкими нотками дитячої наївності й розчарування. Він роздивляється кожний будинок, повз який вони проїжджають, від чого його руді кучері раз-у-раз пружинисто підстрибують, маленький носик, усіяний густим розсипом веснянок, смішно морщиться від грайливих променів сонця, а величезні оченята так довірливо дивляться на водія, від чого той все більш занепокоєно поглядає на темний екран.
- Ти, напевно, сумував за цим, - виймаючи великого плюшевого зайця із ліловими ґудзиками й ошатними картатими штанцями, тихо каже він.
Машина відразу ж наповнюється звуками голосного дитячого крику й заливистого сміху.
- Тепер ти щасливий?
- Я був би щасливий, якби моя мама припинила плакати після кожного візиту лікаря до моєї палати.
- Ти ж заспокоюєш її, кажеш аби не плакала?
- Так, кажу, що ми вийдемо з цієї лікарні і знову житимемо як колись, але вона тільки більше плаче, міцно мене обіймаючи.
- В мене є лимонне морозиво, будеш?
- Моє улюблене!
Вогник надії пломеніє в тих чистих зелених оченятах всю поїздку, аж раптом хлопчик скрикує:
- Ми ж їдемо назад, чому повертаємось до лікарні?
- Ти пообіцяв мамі вийти звідти, невже не стримаєш обіцянки?
Хлопчик уже відкриває дверцята машини, як раптом допитливим голосочком запитує:
- Я Макс, а тебе як звати?
- Харон.
Водій востаннє проходиться поглядом по вогненній шевелюрі свого маленького «клієнта» і, весело усміхнувшись, їде далі.
- Правильно, рано тобі ще…
Коментарі
Безмежно вдячна за Ваш коментар. Як би дивно не звучало, але кожне моє порівняння я знаходжу навколо мене, навіть звичайний шар пилу в поєднанні з декількома гострими епітетами можуть створити щось надзвичайне.
Дякую, приємно вражена таким хорошим стартом
Дякую, мені дійсно дуже приємно бачити, що мої роботи приносять задоволення і радість від їх читання
ВІТАЮ!